Управління продовжує роботу по визначенню місць для заповідання

Природоохоронною групою у складі начальника управління екології Житомирської ОДА О.П. Кондратюка та члена Національної комісії з питань Червоної книги України, кандидата біологічних наук О.О. Орлова 31 березня 2021 р. було здійснено польовий виїзд у колишній Романівський р-н (нині – західна частина Житомирського району) – в околиці смт. Романів, с. Вільха та смт. Миропіль.

В околицях смт. Романів було обстежено загальнозоологічний заказник місцевого значення «Довгий брід», та виявлено сучасний стан популяцій одного з найрідкісніших видів рослин Українського Полісся – еритронія собачого зуба, занесеного до чинного видання «Червоної книги України». Кілька місцезнаходжень цього виду на Поліссі були виявлені лише у Житомирській області, досить близько одне від одного. Загалом – це гірський вид, характерний для Центральної Європи та Карпат, а на Житомирщині, вірогідно, – релікт.

Аналіз популяційної структури цього виду показав, що за останні три роки негативних змін з видом не відбулося. Як і раніше, по площі лісу він поширений нерівномірно, формує біогрупи у 5-20 особин, далеко розташовані одна від одної. У популяції переважають генеративні квітуючі особини, молоді особини також присутні – у вигляді окремих листочків, зелених, з фіолетовими плямами. Це свідчить, що досліджена популяція має майже нормальний спектр життєвих стадій, що дозволяє сподіватися на її збереження у майбутньому. До речі, наші минулі спостереження 2018 р. продемонстрували, що у дослідженому локалітеті 98% квіток еритронію дали плоди і насіння, що є високим показником. Головною загрозою для цих красивих квітів залишається людина – їх викопують для пересадки на присадибні ділянки.

В околицях смт. Миропіль було обстежено кілька ділянок, перспективних для заповідання. Зокрема, таку ділянку було виявлено у долині р. Случ на південь від с. Вільха, де на схилі крутизною до 40º у вузькій смузі збереглися залишки дубових та вільхових лісів, в яких буяло розмаїття весняних ефемероїдів – червонокнижного підсніжника білосніжного, а також ранньовесняних декоративних цибулинних видів – проліски дволистої та гусячої цибулі жовтої. Ця ділянка знаходиться у захисній прибережній смузі, так, що її заповідання вирішить кілька завдань – підсилить збереження водоохоронних лісів, а також популяції підсніжника білосніжного.

Але перлиною польового виїзду стала знахідка унікальних за красою та цінністю ландшафтів по долині р. Кам’янка (права притока р. Случ). Це маленька річка, завширшки 2-4 м, невеликої глибини, яка протікає у V-подібній річковій долині, завглибшки 25-30 м. Долина річки вкрита лісом, а у руслі, наче дзвіночки, шумлять високі пласкі перекати на багатоярусних своєрідних поріжках – гранітних відслоненнях Українського кристалічного щита. Місцями граніти створюють вертикальні «стінки» з дуже своєрідною рослинністю, яка потребує спеціального вивчення пізніше – влітку. Рослинність річкової долини – лісостепова. Тут представлені грабово-дубові ліси з домінуванням у наземному покриві осоки волосистої, зеленчука жовтого, копитняка європейського, яглиці та ін. Підсніжник білосніжний в них утворює суцільні килими.

Цінність цього об’єкту також полягає у тому, що поблизу русла річки через місяць буде масово квітувати унікальна рослина – живокіст серцелистий, жовті дзвіночки якого виділяються на блакитному фоні річки. Ця рослина – з теплої атлантичної Європи, поширена в Україні переважно у Карпатах, також вздовж гірських потічків та річок. А на рівнині – це вид рідкісний, знайдений всього у кількох точках – в НПП «Подільські Товтри», на Малому Поліссі (Хмельницька обл.). У Житомирській області вид поширений у Любарському районі, окол. с. Нова Чартория (О. Гриб, 20.05.2016) та найбільш масово – в окол. смт. Миропіль на р. Кам’янка та поруч – на р. Фастівка у Романівському р-ні. Ці місцезнаходження є найбільш східними в ареалі виду і, безсумнівно, потребують охорони. Цікаво, що перші дані про локалітет цього виду поблизу смт. Миропіль опублікував відомий ботанік Й.К.Пачоський у 1900 році, а пізніше, перед ІІ Світовою війною, обстежувала відомий ботанік Д.М. Доброчаєва та навела їх у «Флорі УРСР» вже у повоєнні часи.

Таким чином, за результатами виїзду виявлено, що ділянки, перспективні для заповідання, простягаються приблизно на 1 км у нижній течії р. Кам’янка до її гирла – впадіння у р. Случ – та далі – на північ по долині р. Случ до с. Вільха. Ця територія охоплює ділянки лук у заплаві цієї річки та схил першої надзаплавної тераси. Найбільш доцільним є розроблення Проекту створення нового об’єкту природно-заповідного фонду у ранзі ландшафтного заказника місцевого значення. Слід зазначити, що навпроти пропонованого нами заказника на правому березі р. Случ у Житомирській області, на лівому березі цієї річки вже існує заказник Малі і Великі луки – на території Хмельницької області, ці заказники створюють єдиний ландшафтний комплекс, що значно покращить умови збереження їхньої флори і фауни.