ОБЛАСНА КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА

ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

В ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ

НА 2014-2017 РОКИ

З М І С Т

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОГРАМИ

2. ВИЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ, НА РОЗВ’ЯЗАННЯ ЯКОЇ СПРЯМОВАНА ПРОГРАМА, АНАЛІЗ ПРИЧИН ВИНИКНЕННЯ ПРОБЛЕМИ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ ЇЇ РОЗВ’ЯЗАННЯ ШЛЯХОМ РОЗРОБКИ І ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ

2.1. Охорона атмосферного повітря

2.2. Охорона та раціональне використання водних ресурсів

2.3. Охорона та раціональне використання земельних ресурсів

2.4. Поводження з відходами

2.5. Охорона та раціональне використання лісових ресурсів і ресурсів тваринного світу

2.6. Розвиток природно-заповідного фонду

2.7. Екологічна освіта, інформаційне забезпечення та наукові дослідження

3. МЕТА ПРОГРАМИ

4. ОБҐРУНТУВАННЯ ШЛЯХІВ І ЗАСОБІВ РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ, СТРОКИ ТА ЕТАПИ ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ

4.1. Організаційний механізм

4.2. Правовий механізм

4.3. Фінансово-економічний механізм, обсяги та джерела фінансування

4.4. Екологічна освіта, інформаційне забезпечення та наукові дослідження

4.5. Міжнародне співробітництво

4.6. Строки (етапи) виконання Програми

5. ЗАВДАННЯ ПРОГРАМИ ТА РЕЗУЛЬТАТИВНІ ПОКАЗНИКИ

5.1. Охорона атмосферного повітря

5.2. Охорона та раціональне використання водних ресурсів

5.3. Охорона та раціональне використання земельних ресурсів

5.4. Поводження з відходами

5.5. Охорона та раціональне використання лісових ресурсів і ресурсів тваринного світу

5.6. Розвиток природно-заповідного фонду

5.7. Екологічна освіта, інформаційне забезпечення та наукові дослідження

6. НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ І ЗАХОДИ ПРОГРАМИ

6.1. Охорона атмосферного повітря

6.2. Охорона та раціональне використання водних ресурсів

6.3. Охорона та раціональне використання земельних ресурсів

6.4. Поводження з відходами

6.5. Охорона та раціональне використання лісових ресурсів і ресурсів тваринного світу

6.6. Розвиток природно-заповідного фонду

6.7. Екологічна освіта, інформаційне забезпечення та наукові дослідження

7. СИСТЕМА КОНТРОЛЮ ТА УПРАВЛІННЯ ЗА ХОДОМ ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ

ДОДАТКИ

Додаток 1 до Програми. Ресурсне забезпечення Програми

Додаток 2 до Програми. Очікувані результати виконання обласної комплексної програми охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області на 2014 – 2017 роки

Додаток 3 до Програми. Напрямки діяльності та заходи обласної комплексної програми охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області на 2014 – 2017 роки

3.1. Охорона атмосферного повітря

3.2. Охорона та раціональне використання водних ресурсів

3.3. Охорона та раціональне використання земельних ресурсів

3.4. Поводження з відходами

3.5. Охорона та раціональне використання лісових ресурсів і ресурсів тваринного світу

3.6. Розвиток природно-заповідного фонду

3.7. Екологічна освіта, інформаційне забезпечення та наукові дослідження

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБЛАСНОЇ КОМПЛЕКСНОЇ ПРОГРАМИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА В ЖИТОМИРСЬКІЙ

ОБЛАСТІ НА 2014-2017 РОКИ (ДАЛІ – ПРОГРАМА)

1	Ініціатор розробки Програми	Житомирська обласна державна адміністрація, Житомирська обласна рада
2	Дата, номер і назва розпорядчого документа органу виконавчої влади про розробку Програми	Розпорядження голови обласної державної адміністрації від 03.08.2012 № 282 та від 11.12.2013 № 389
3	Розробник Програми	Департамент екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації, Житомирський національний агроекологічний університет
4	Співрозробники Програми	Структурні підрозділи облдержадміністрації, райдержадміністрації, міськвиконкоми
5	Відповідальний виконавець Програми	Департамент екології та природних ресурсів облдержадміністрації
6	Учасники Програми	Структурні підрозділи облдержадміністрації, територіальні органи центральних органів виконавчої влади, райдержадміністрації, міськвиконкоми, сільські та селищні ради, підприємства
7	Терміни реалізації Програми	2014 – 2017 роки
8	Перелік джерел фінансування, які використовуються при виконанні Програми (для комплексних програм)	Фонди охорони навколишнього природного середовища всіх рівнів, державний і місцеві бюджети, власні кошти установ, підприємств, організацій
9	Загальний обсяг фінансових ресурсів, необхідних для реалізації Пограми	220759,58 тис. грн
9.1	у тому числі: - фонди охорони навколишнього природного середовища всіх рівнів	120484,88 тис. грн
	з них з них: - державний фонд ОНПС - обласний фонд ОНПС - місцевий фонд ОНПС	58724,98 тис. грн 30597,00 тис. грн 31162,90 тис. грн
	- бюджетні кошти	88398, 7 тис. грн
	з них: - державний бюджет - місцевий бюджет	13428,24 тис. грн 74970,46 тис. грн
	- власні кошти підприємств, установ, організацій	11876,00 тис. грн

Екологічна ситуація на території Житомирщини характеризується негативним станом окремих компонентів навколишнього природного середовища. Інтенсивне природокористування призвело до погіршення якості ґрунтів та поверхневих вод; накопичення значних об’ємів твердих і рідких відходів; забруднення атмосферного повітря автотранспортом та промисловим виробництвом; втрати ландшафтного та біологічного різноманіття. Значна частина території області опинилася в зоні радіаційного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Недосконалою залишається діюча система управління станом навколишнього природного середовища, що пов’язано, зокрема, з недостатньою ефективністю функціонування відповідної системи моніторингу.

Перспектива вирішення вказаних проблем, пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища в регіоні, передбачає необхідність формування та реалізації відповідної регіональної екологічної політики.

Метою обласної екологічної політики є врівноважений розвиток області, який передбачає узгодженість економічного, соціального та екологічного аспектів розвитку.

Основними принципами регіональної екологічної політики є:

– посилення ролі екологічної компоненти в системі регіонального управління з метою досягнення збалансованості економічної, екологічної та соціальної складових розвитку регіону;

– врахування потенційних екологічних наслідків при прийнятті управлінських рішень, розробленні програм регіонального, галузевого або місцевого розвитку;

– міжсекторальне партнерство та залучення зацікавлених сторін;

– запобігання надзвичайним ситуаціям природного і техногенного характеру, що передбачає аналіз і прогнозування екологічних ризиків, які ґрунтуються на результатах стратегічної екологічної оцінки, екологічної експертизи, а також моніторингу навколишнього природного середовища;

– забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території регіону, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи;

– відповідальність за збереження довкілля та порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

– участь громадськості та суб’єктів господарювання у формуванні та реалізації регіональної екологічної політики;

– відповідальність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування за доступність, своєчасність і достовірність екологічної інформації;

– підтримка та стимулювання суб’єктів господарювання, які здійснюють модернізацію виробництва, спрямовану на зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Регіональна екологічна політика спрямована на досягнення стратегічних цілей, а саме:

– поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки;

– досягнення безпечного для здоров’я людини стану навколишнього природного середовища;

– інтеграція екологічної політики та вдосконалення системи інтегрованого екологічного управління;

– підвищення рівня екологічної свідомості населення.

Перешкодами для якісної реалізації державної екологічної політики на обласному рівні є:

– недостатнє інформаційне забезпечення при управлінні навколишнім середовищем;

– недостатнє фінансове забезпечення реалізації природоохоронних заходів;

– недоліки в місцевій нормативній базі щодо реалізації екологічної політики;

– застосування стимулів природоохоронної діяльності;

– міжвідомча неузгодженість і непослідовність управлінських дій;

– недостатньо ефективна робота із громадськістю (відсутність систематичних і послідовних дій щодо формування громадської думки та пропаганди дбайливого ставлення до природи, недоліки у врахуванні громадської думки та пропозицій мешканців при прийнятті управлінських рішень);

– недостатня екологічна освіченість населення.

Обласна комплексна програма охорони навколишнього природного середовища на 2014-2017 роки розроблена відповідно до Основних засад державної екологічної політики України на період до 2020 року, затверджених Законом України від 21 грудня 2010 року № 2818-VI, та визначає основні напрями регіональної екологічної політики, метою якої є стабілізація і поліпшення стану навколишнього природного середовища регіону до рівня, необхідного для гарантування екологічно безпечного природного середовища, в першу чергу для життя і здоров’я населення, а також впровадження екологічно збалансованої системи природокористування та збереження природних екосистем.

РОЗДІЛ 2

ВИЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ, НА РОЗВ’ЯЗАННЯ ЯКОЇ СПРЯМОВАНА ПРОГРАМА, АНАЛІЗ ПРИЧИН ВИНИКНЕННЯ ПРОБЛЕМИ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ ЇЇ РОЗВ’ЯЗАННЯ ШЛЯХОМ РОЗРОБКИ І ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ

2.1. Охорона атмосферного повітря

За узагальненими статистичними даними, Житомирська область посідає 18 місце серед областей України по загальному обсягу викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Аналізуючи показники забруднення повітряного басейну, що включає обсяг викидів шкідливих речовин від стаціонарних та пересувних джерел забруднення, слід відмітити деяке збільшення загальної кількості викидів в атмосферне повітря порівняно з минулими роками.

Щільність викидів від стаціонарних джерел забруднення у розрахунку на квадратний кілометр території Житомирської області склала 0,623 т/км² проти 6,66 т/км² в середньому по Україні (24 місце по Україні).

У розрахунку на душу населення щільність викидів від стаціонарних джерел забруднення Житомирської області склала 14,4 кг/чол. проти 87,3 кг/чол. в середньому по Україні (20 місце серед областей країни).

До основних антропогенних джерел забруднення атмосфери належать: теплове та енергетичне устаткування; промислові підприємства, сільське господарство та всі види транспорту.

Однією з основних причин забруднення атмосферного повітря є низький рівень оснащення джерел викидів пилогазоочисним обладнанням. Значно впливає на забруднення атмосфери відсутність установок по вловлюванню газоподібних сполук, а саме: діоксиду сірки, діоксиду азоту, оксиду вуглецю, летючих органічних сполук та інше.

Зазначені речовини надходять у повітря від котелень, які працюють на кам’яному вугіллі, асфальтобетонних заводів, фарбувальних виробництв тощо.

На стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря припадає майже 22 % сумарних обсягів забруднення повітря області, на пересувні (автомобільний, залізничний, виробнича техніка) – 78 %. У розрахунку на душу населення щільність викидів від стаціонарних джерел забруднення складає 14,5 кг/чол. проти 95,1 кг/чол. в середньому по Україні. Найбільше забруднення атмосфери області відбувається в містах Бердичів (5,681 тис. т), Житомир (1,38 тис. т), Коростень (0,829 тис. т) та в Коростенському (2,041 тис. т), Овруцькому (1,97 тис. т), Новоград-Волинському (1,55 тис. т) районах. В обласному центрі внаслідок високої зосередженості автотранспорту викиди є найбільшими у регіоні (20,557 тис. т, або 30,6 % загальнообласного рівня).

За останні роки спостерігається суттєве зростання викидів пересувних джерел. Викиди від автотранспорту за своїми обсягами перевищують викиди стаціонарних джерел. Основні забруднюючі речовини, що викидаються в атмосферу – діоксид та оксид азоту, оксиди вуглецю, діоксид сірки, сажа, вуглеводні тощо.

Динаміка викидів забруднюючих речовин від стаціонарних та пересувних джерел наведена в таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1.

Динаміка викидів забруднюючих речовин і діоксиду вуглецю в атмосферне повітря

Роки спостережень	Обсяги викидів забруднюючих речовин			Крім того, викиди діоксиду вуглецю
	усього, тис. т	у тому числі		усього, млн. т	у тому числі
		стаціонарними джерелами	пересувними джерелами		стаціонарними джерелами	пересувними джерелами
2009	84,2	18,6	65,6	1,7	0,9	0,8
2010	87,5	18,4	69,1	1,6	0,8	0,8
2011	86,8	19,0	67,8	1,5	0,7	0,8
2012	85,7	18,5	67,2	1,6	0,8	0,8
2013	82,5	17,2	65,3	1,5	0,7	0,8

Основними напрямами зменшення надходження забруднюючих речовин в атмосферне повітря є: виконання природоохоронних заходів, передбачених матеріалами, у яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; переведення паливновикористовуючого обладнання на природний газ; впровадження сучасних технологій очищення промислових викидів.

Зменшення шкідливих викидів від пересувних джерел можливе за рахунок збільшення використання неетильованого бензину, посилення контролю за токсичністю відпрацьованих газів від автомобільних двигунів, будівництва об'їзних автошляхів для транзитного транспорту.

За останні роки загальна кількість автотранспорту постійно збільшується, тому є прогнозованим постійне збільшення викидів забруднюючих речовин в атмосферу.

Додатковими факторами, що обумовлюють кількісні та якісні показники викидів, є якість палива, технічний стан транспортних засобів, технічний стан автошляхів, організація дорожнього руху.

Таким чином, заходи щодо зменшення обсягів викидів від пересувних джерел мають опосередкований характер.

У той же час, спостерігається деяке зниження обсягу викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, що обумовлено своєчасним виконанням заходів щодо зменшення забруднення повітря під час виробничої діяльності підприємств.

2.2. Охорона та раціональне використання водних ресурсів

До складу поверхневих вод області належить 335 річок, з яких 8 належить до категорії середніх, 327 річок є малими. Всього на території області протікає 2739 річок загальною довжиною більше 12,88 тис. км. Згідно з класифікацією у структурі гідрографічної сітки області, великих річок немає є лише вісім середніх. Також в області нараховується 43 водосховища об’ємом 163,13 млн. м³ та сумарним об’ємом 186,4 млн. м³, 826 ставків сумарним об’ємом 115,08 млн. м³.

Житомирщина, порівняно з іншими областями України, належить до регіону з низькою водозабезпеченістю. Площі, зайняті водними об’єктами, становлять 138,62 тис. га або 4,6 % від загальної території області.

Житомирська область повністю розміщена в межах басейну річки Дніпро. Найбільша частина області належить басейну правої притоки Дніпра – річки Прип’ять (54 %), в басейні річки Тетерів розміщено 38 % її території, в басейні річки Ірпінь – 3,5 %, в басейні річки Рось – 4,5 %.

Водозабезпечення промислових підприємств і населення міста Житомира здійснюється з річки Тетерів, міста Бердичева – частково з річки Гнилоп’ять і з артезіанських свердловин, міста Коростеня – з річки Уж, міста Новограда-Волинського – з річки Случ, міста Малина – з річки Ірша. Водозабезпечення міст Овруча, Радомишля, Коростишева, Андрушівки, Баранівки, селищ міського типу Чуднів, Попільня, Любар, Ружин та інших населених пунктів, а також забезпечення потреб сільськогосподарського виробництва здійснюється в основному з підземних джерел.

Забір, використання та відведення води наведено в таблицях 2.2.1. та 2.2.2.

Таблиця 2.2.1

Забір, використання та відведення води відповідно до водного об’єкта

Назва водного об’єкта	Забрано води із природних водних об’єктів - всього, млн. м^3	Використано води, млн. м^3	Водовідведення у поверхневі водні об’єкти
			Всього, млн. м^3	З них забруднених зворотних вод, млн. м^3
р. Тетерів	110,1	79,75	75,73	3,60
р. Прип’ять	26,65	19,17	18,96	2,27
р. Ірша	14,56	10,53	9,26	0,42
р. Гнилоп’ять	18,07	15,22	14,05	1,57
р. Уж	12,03	8,43	9,94	1,16
р. Рось	51,59	42,53	41,31	-
р. Гуйва	12,35	9,89	9,07	0,82
р Случ	13,19	10,01	8,33	1,02
р. Ірпінь	10,43	8,73	7,81	-
р. Уборть	0,695	0,543	0,457	0,097
р. Унава	3,023	2,326	2,305	-
р. Желонь	0,72	0,179	0,233	-
р. Словечно	0,012	0,012	-	-
Разом по області:	198,7	150,2	143,8	5,87

Таблиця 2.2.2

Основні показники використання та охорони водних ресурсів

Роки спостережень	Забрано води з природних водних об’єктів, млн. м^3	Спожито свіжої води, млн. м^3	Загальне відведення зворотних вод, млн. м^3	У тому числі			Потужність очисних споруд, млн. м^3
				забруднених		нормативно-очищених
				всього	з них без очищення
2008	209,7	165,8	155,7	7,4	0,6	37,0	107,7
2009	198,7	150,2	148,2	5,9	0,3	34,4	108,1
2010	202,8	158,8	155,2	6,0	0,0	33,3	104,3
2011	207,0	165,9	162,5	3,3	0,0	35,0	104,8
2012	208,5	164,0	163,2	3,1	0,0	35,1	105,9
2013	206,3	158,1	160,0	3,3	0,0	36,3	106,5

Вміст органічних речовин у річках області сформувався в основному під впливом природних чинників і за результатами спостережень останніх років залишається сталим. Щодо заліза загального, то тут, поряд з чинником антропогенного впливу, значну роль відіграють фізико-географічні особливості території. Високий рівень ґрунтових вод та слабкий поверхнево-схиловий стік сприяє процесу заболочення на півночі області.

Мінералізація поверхневих вод області у межах фонових значень та значно нижча від гранично-допустимої концентрації.

За сольовим складом поверхневі води Житомирської області гідрокарбонатно-кальцієві, серед аніонів переважають гідрокарбонати, серед катіонів – кальцій.

Вміст контрольованих радіонуклідів у питних водозаборах Житомирської області знаходиться значно нижче від встановлених критеріїв для питного водопостачання області.

Територія Житомирської області розташована на потужному кристалічному щиті, що розміщений неглибоко від поверхні землі, тому рівні ґрунтових вод практично на всій території регіону залягають не на великій глибині, а на поверхні. На даній території сформувалися переважно дерново-підзолисті ґрунти, що мають відносно невелику акумулюючу здатність, тому ґрунтові води піддаються негативному впливу забруднюючих речовин: агрохімікатів, важких металів, нафтопродуктів та ін.

Населення регіону не завжди має можливість користуватися централізованим водопостачанням, де якість води періодично контролюється; отримувати оперативну інформацію про недоцільність водокористування з окремих джерел у певних випадках. Джерела децентралізованого водопостачання потребують не тільки постійного контролю, але й оцінки ступеня небезпеки їх забруднення за різних природних умов, оскільки проміжок часу потрапляння забруднень до ґрунтових вод відрізняється в розрізі території.

Водотоки малих розмірів, схилові водотоки та струмки залишаються неохопленими спостереженнями та охороною від забруднення, особливо у селітебних зонах. Часто саме вони є колекторами скиду стічних вод, поверхневих вод з автошляхів та забудов, до них безпосередньо виводяться побутові стічні води з приватного сектора, а у яри скидається сміття при організації сміттєзвалищ і ін. Ці водотоки є постійними джерелами надходження забруднюючих речовин у водні об’єкти, в які вони впадають, в тому числі й у водосховища та річки, що є джерелами водопостачання. Під час значних паводків з верхніх ланок гідрографічної мережі сміття переноситься у нижні ланки, створюючи засмічені відклади на їх дні й постійні джерела надходження забруднюючих речовин у воду. Річки мають механізми самоочищення, але ці механізми діють як тимчасові акумулятори забруднень з наступною віддачею їх у навколишнє середовище частково перетвореними, частково поглиненими біологічними об’єктами, частково накопиченими у відкладах з наступним перерозподілом за нижчерозташованими ланками гідрографічної мережі або трансформацією у токсичні сполуки.

Небезпека такого забруднення полягає у тому, що не завжди відомо, які забруднюючі речовини надходять з верхніх ланок гідрографічної мережі і їх надходження просто не контролюється. Крім того, не враховується те, що вода, яка надходить на водозбір з атмосферними опадами, практично наближена до дистильованої, а не до питної. У схилових водотоках, що сформувалися від танення снігу, або при зливах вода також не містить великої кількості головних іонів, а вміст зважених речовин є значно вищим, ніж у річках, але вона при цьому має велику руйнуючу й розчинну здатність.

2.3. Охорона та раціональне використання земельних ресурсів

Житомирщина характеризується високим рівнем освоєння земельного фонду для господарського використання (94 %). Земельний фонд Житомирської області становить 2982,7 тис. га, в тому числі землі:

– сільськогосподарських підприємств – 461,6 тис. га;

– громадян – 858,0 тис. га;

– закладів, установ організацій – 35,9 тис. га;

– промислових та інших підприємств – 15,6 тис. га;

– підприємств та організацій транспорту, зв’язку – 29,9 тис. га;

– частин підприємств, організацій, установ, навчальних закладів оборони – 33,4 тис. га;

– організацій, підприємств і установ природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення – 20,4 тис. га;

– лісогосподарських підприємств – 1049,8 тис. га;

– водогосподарських підприємств – 10,9 тис. га;

– спільних підприємств, міжнародних об’єднань і організацій з участю українських, іноземних, юридичних та фізичних осіб – 0,1 тис. га;

– державної власності, які не надані у власність або користування (землі запасу, загального користування, резервного фонду), – 467,1 тис. га.

У регіоні більша частина ґрунтів сформувалась на малопотужному шарі осадових порід, переважно легкого гранулометричного складу, які залягають на потужному шарі порід Українського кристалічного щита. Переважають дерново-підзолисті ґрунти легкого складу із низьким вмістом гумусу та поживних елементів. Висока мозаїчність, низька буферність ґрунтів обумовлюють низьку стійкість ґрунтового покриву до розвитку деградаційних процесів. Значної екологічної шкоди земельні ресурси зазнають через забруднення ґрунтів важкими металами, пестицидами та мінеральними добривами.

Перехід на сучасні інтенсивні технології в рослинництві, зміна структури посівних площ, зниження об’ємів внесення органічних добрив призводить до погіршення стану земельних ресурсів, посилення дегуміфікації, фізичної деградації, росту їх кислотності тощо. Великою проблемою є розвиток ерозійних процесів, які поширені на 104, 8 тис. га сільськогосподарських угідь, що складає 3,5 % від всієї території області. Зокрема, в межах Словечансько-Овруцького лесового острова активно розвивається лінійна ерозія ґрунтів та розширюються площі ярів і балок. Не менш важливою проблемою є вітрова ерозія орних земель, що призводить до значних втрат родючого шару. Розвиток ерозійних процесів супроводжується погіршенням якості поверхневих вод, евтрофікацією водойм, що значно загострює проблеми водопостачання.

Житомирська область характеризується великою кількістю родовищ корисних копалин, які активно розробляються (переважно відкритим способом), що обумовлює активне розширення територій з порушеними землями. Порушені землі, відвали розкривних порід та відходів спричиняють значну екологічну проблему та вимагають розробки комплексу заходів, спрямованих на її вирішення.

Не менш важливою екологічною проблемою є виведення з активного використання і консервація низькопродуктивних земель, які в даний час знаходяться в активному сільськогосподарському використанні, та створення на таких площах екологічно стійких ландшафтів. Для цього необхідна розробка методики оцінки стану таких земель та їх консервації.

Радіаційне забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС також нанесло велику екологічну шкоду довкіллю Житомирської області, особливо зоні Полісся, а це призвело до руйнування багатьох біоценозів, унеможливило традиційне природокористування, обмежило ведення сільськогосподарського виробництва, що негативно позначилось на здоров’ї людей та довкіллі. В регіоні понад 70 тис. га земель виведено з господарського використання та віднесено до зони безумовного (обов’язкового) відселення. З господарського обігу вилучено майже 26 тис. га сільськогосподарських угідь, як радіаційно-небезпечних земель, на яких неможливе подальше отримання сільськогосподарської та іншої продукції, яка відповідала б допустимим рівням вмісту радіоактивних речовин. Ці площі представлені ґрунтами, котрі сприяють високій міграції радіонуклідів до рослин.

Радіаційна ситуація в регіоні не створює передумов для досягнення кінцевих цілей державної політики з реабілітації та повернення в сферу господарської діяльності радіоактивно забруднених територій, поліпшення якості навколишнього середовища та екологічних умов життя людини, істотного скорочення частки населення, що проживає в населених пунктах з несприятливою екологічною ситуацією.

В окремих регіонах, де поширені малородючі та торфово-болотні ґрунти, відбувається інтенсивне включення радіонуклідів у харчовий ланцюг – рослини-тварини-продукція тваринництва-людина. Без вжиття належних заходів у цих регіонах може спостерігатися довготривале перевищення допустимих рівнів вмісту радіонуклідів у продуктах рослинного та тваринного походження, а особливо у дарах лісу.

Тому охорона земельних ресурсів від деградаційних процесів – одна з найважливіших проблем області.

Таким чином, основними екологічними проблемами в сфері охорони та раціонального використання земельних ресурсів є:

– деградація високопродуктивних земель у результаті нераціонального сільськогосподарського використання;

– деградація земельних ресурсів, обумовлена водною і вітровою ерозією, розширення площ порушених земель;

– інтенсивне сільськогосподарське використання малопродуктивних земель та радіоактивне забруднення ґрунтів.

2.4. Поводження з відходами

Проблема негативного впливу відходів на навколишнє середовище є однією з найбільш болючих у регіоні. Щорічно обсяги накопичення відходів збільшуються (таб. 2.4.1), виникають несанкціоновані звалища, не вирішується проблема поводження з небезпечними відходами. У селищах та містах області всього нараховується 845 сміттєзвалищ та 4 полігони для збирання і зберігання твердих побутових відходів. Площа, зайнята ними, складає близько 631 га, 795 звалищ від загальної кількості належить сільським радам.

Таблиця 2.4.1.

Динаміка основних показників

утворення та поводження з відходами, (тис. т)

Клас небезпеки за роками	Утворилось	Утилізовано, оброблено (перероблено)	Спалено	Видалено у спеціально відведені місця та об’єкти	Наявність на кінець року у спеціально відведених місцях чи об’єктах та на території підприємств
2010	565,0	159,9	52,2	216,3	6296,6
у т.ч. відходи І-ІІІ класів небезпеки	5,1	0,8	0,0	4,8	40,3
2011*	572,2	100,8	45,9	314,6	6646,0
у т.ч. відходи І-ІІІ класів небезпеки	4,2	0,8	0,0	3,9	44,1
2012	866,8	121,6	73,7	337,6	7166.0
у т.ч. відходи І-ІІІ класів небезпеки	17,9	8,8	0,0	2,4	53,3
2013	673,2	89,3	36,5	233,7	6630,7
у т.ч. відходи І-ІІІ класів небезпеки	1,4	3,8	0,0	0,1	1,7

*З 2011р. – з урахуванням відходів, утворених у домогосподарствах.

Програма поводження із твердими побутовими відходами має включати основні положення Національної стратегії поводження з твердими побутовими відходами в Україні та відповідати чинному природоохоронному законодавству України: законам України «Про відходи», «Про благоустрій населених пунктів», «Про місцеве самоврядування в Україні», постановам Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070 «Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 541), «Про затвердження Програми поводження з твердими побутовими відходами», наказу МОЗ України від 17.03.2011 № 145 «Про затвердження державних санітарних норм та правил утримання території населених місць», наказам Мінрегіонбуду України від 10.01.06 № 2 «Про затвердження Рекомендацій щодо підготовки місцевих програм поводження з твердими побутовими відходами» та від 01.08.06 № 133 «Про затвердження Методики роздільного збирання побутових відходів».

Полігони ТПВ, виконуючи роль природоохоронних споруд, водночас є і джерелами негативного впливу на навколишнє середовище. Процес знезараження у верхніх шарах відходів, розміщених на полігонах, триває 15-20 років, розкладання половини їх органічних компонентів відбувається не менше 50 років, при цьому гази і фільтрат полігони виділяють ще довше. Ці фактори негативного впливу на довкілля зумовлюють необхідність обладнання полігонів протифільтраційними екранами і спорудами для збору та рециркуляції фільтрату, а також системою збирання та утилізації біогазу. В області функціонує три полігони ТПВ – у містах Бердичеві, Коростені та Радомишлі загальною площею – 84,9 га, але лише полігон у м. Радомишлі запроектований та побудований з урахуванням екологічних вимог. Більша частина звалищ і полігонів перевантажена і експлуатується з порушенням екологічних та санітарних нормативів: не дотримуються технологічні вимоги складування відходів, розміри санітарно-захисних зон, відсутні спостережні свердловини за змінами у стані підземних вод. В результаті відбувається інтенсивне забруднення ґрунтів, поверхневих і підземних вод та атмосферного повітря.

Так, найбільше в області за обсягом накопичення (близько 300 тис. м³ на рік) звалище побутових відходів у місті Житомирі використовується понад 30 років і його можливості щодо розміщення і захоронення ТПВ на сьогодні вже вичерпані.

Але ще більшу небезпеку становлять несанкціоновані (стихійні) сміттєзвалища, яких в Україні щорічно утворюється близько 3,3 тис. т. Для Житомирщини ця проблема є надзвичайно актуальною, внаслідок того, що в містах і селах Житомирської області санітарна очистка не проводиться на всій території приватних володінь, тому що середній показник зношеності спеціального автотранспорту для збирання і перевезення ТПВ на Житомирщині становить 70-75%, велика кількість контейнерів застарілого зразка, які не відповідають технологічним, санітарно-епідеміологічним і екологічним вимогам, досить низький відсоток охоплення населення послугами зі збирання ТПВ (64 %).

Невирішеним залишається питання безпечного зберігання та утилізації непридатних хімічних засобів захисту рослин. Їх кількість на сільськогосподарських підприємствах Андрушівського району становить 9,0 т, Бердичівського – 21,938 т, Володарсько-Волинського – 14,1 т, Ємільчинського – 22,1 т, Житомирського – 15,5 т, Коростенського – 23,12 т, Коростишівського – 4,1 т, Лугинського – 27,5 т, Новоград-Волинського – 41,076 т, Народицького – 25,27 т, Овруцького – 60,3 т, Олевського – 32,227 т, Попільнянського – 3,0 т, Радомишльського – 37,1 т, Червоноармійського – 67,3 т, Черняхівського – 17,74 т, Чуднівського – 1,2 т. Умови зберігання більшості цих хімічних речовин є незадовільними, складські приміщення знаходяться в аварійному стані.

2.5. Охорона та раціональне використання лісових ресурсів і ресурсів тваринного світу

2.5.1. Охорона та раціональне використання лісових ресурсів

Житомирщина займає одне з провідних місць в Україні за запасами лісових ресурсів.

Площа земель лісогосподарського призначення становить 1123,2 тис. га, з них 1023,0 тис. га вкрита лісовою рослинністю, у тому числі:

– державних лісогосподарських підприємств – 749,8 тис. га;

– комунальних лісогосподарських підприємств – 298,2 тис. га;

– ліси Міністерства оборони України – 13,034 тис. га;

– ліси Міністерства транспорту України – 4,7 тис. га;

– землі запасу сільських рад – 26,3 тис. га;

– комунальні ліси – 1,4 тис. га;

– агроформування – 1,4 тис. га;

– інші відомства – 14,5 тис. га.

Загальний запас деревини становить понад 210 млн. м³, середній приріст – 2,5 млн. м³ щорічно. Лісистість регіону становить 32,3 %, що на 3,9 % нижче від оптимальної. Проблемною є значна частка нелісопридатних земель, площі яких становлять 4087,1 га.

Негативною тенденцією є зменшення об’ємів заготовленої деревини від рубок догляду і, натомість, збільшення обсягів санітарних рубок, якими досить часто зловживають. Санітарно-оздоровчі заходи, замість виконання покладених на них функцій, часто призводять до деградації деревостанів. Площа насаджень, які розладнані безсистемними рубками, складає 92,4 га. Динаміку основних показників використання й охорони лісу вказано в таблиці 2.5.1.

Таблиця 2.5.1.

Динаміка основних показників використання й охорони лісу

Роки спостережень	Заготівля деревини, тис. м^3		Відтворення лісів, тис. га
	усього	у т.ч. від рубок головного користування
2009	2353,2	1323,9	8,2
2010	2755,3	1543,3	6,4
2011	3031,0	1658,5	7,4
2012	3024,1	1595,8	7,8
2013	3263,9	1501,2	8,5

Незважаючи на значні площі малоцінних молодняків і похідних деревостанів, у регіоні проектуються досить незначні обсяги відповідних лісогосподарських заходів (реконструктивні рубки та рубки переформування). Спостерігається втрата захисними лісовими насадженнями покладених на них функцій у результаті їх розладнання. Проблемою є: домінування суцільнолісосічних рубок без збереження підросту (97,5 %), які не відповідають принципам екологічного лісівництва; збільшення частки штучних насаджень, які є менш стійкими порівняно з природними; невикористання лісовідновного потенціалу деревостанів у зонах успішного природного відновлення; деградація дібров; підвищення продуктивності деревостанів; зменшення біологічного різноманіття лісових територій; дигресія і засмічення лісів зелених зон; неповне використання деревини і супутніх ресурсів при лісозаготівлі; використання лісових ресурсів на радіоактивно забруднених територіях.

2.5.2. Охорона ресурсів тваринного світу

Значення тваринного світу для будь-якого регіону, у тому числі й для Житомирщини, важко переоцінити, оскільки він є невід’ємним компонентом навколишнього природного середовища, національним багатством, джерелом духовного і естетичного збагачення та виховання людей, об’єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей. Тобто, тваринний світ виступає елементом системи національної безпеки області, від рівня охорони якого залежить стабільність економічної та соціальної ситуації в регіоні зокрема та в країні в цілому.

Тваринний світ Житомирської області різноманітний, всього налічується близько 400 видів, у тому числі ссавців – 67, птахів – 270, риб – 30.

Загальна площа мисливських угідь у Житомирській області становить 2 млн. 146 тис. га, де ведуть своє господарство 80 користувачів. 22 % від цієї площі підпорядковано державним підприємствам Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства, що становить 474,2 тис. га. Площа закріплених мисливських угідь за обласним управлінням УТМР становить 1043,7 тис. га, інші користувачі ведуть мисливське господарство на площі 628,9 тис. га.

До складу обласної організації УТМР входить 14 районів, 8 мають юридичний статус.

Найболючішим залишається питання охорони мисливських угідь від порушників полювання й браконьєрства, тому що регулювання кількості диких тварин Житомирщини (табл. 2.5.2.), стримуючим фактором росту чисельності дичини є також надмірна кількість хижих та шкідливих тварин в угіддях.

Таблиця 2.5.2.

Динаміка основних показників чисельності мисливських тварин

Роки спостережень	Площа мисливських угідь,  тис. га	Загальна чисельність мисливських тварин, тис. голів
		копитних тварин	хутрових звірів	пернатої дичини
2009	1626,0	23,1	66,0	63,5
2010	2108,6	26,0	86,2	280,7
2011	2078,7	24,3	84,5	278,1
2012	2047,2	23,2	78,9	268,2
2013	2146,1	25,5	80,3	286,4

Розуміючи важливість всебічного захисту та охорони тваринного світу, Верховна Рада України, Президент України та Уряд України, починаючи з 1991 року й дотепер, вживають постійних заходів, спрямованих на розвиток та вдосконалення національної системи охорони тваринного світу. Водночас, в нашій країні історично склалося так, що на об’єкти тваринного світу, з огляду на їх величезні запаси, як на державному, так і на недержавному рівнях дивилися як на невичерпне джерело, здатне задовольнити будь-які потреби суспільства. Подібне ставлення до тваринного світу призвело до того, що раціональність, економність та плановість його використання стали другорядною справою, тому потрібно проводити широкомасштабні природоохоронні роботи, спрямовані у тому числі й на охорону тваринного світу, а це вимагає чималих фінансових та людських ресурсів, яких, з огляду на постійні економічні негаразди у країні, завжди не вистачає. Наразі в області ще не напрацьовані у достатній мірі сучасні методики природоохоронної діяльності, спеціалізовані природоохоронні органи здійснюють свою діяльність переважно самостійно, тобто без підтримки інших державних та недержавних суб’єктів, а також населення. Однак, не зважаючи на названі вище негативні чинники, природоохоронні організації здійснюють планомірні кроки, спрямовані на розбудову таких заходів охорони тваринного світу, що відповідають потребам сучасності. Сьогодні, відповідно до ст. 36 Закону України «Про тваринний світ», охорона тваринного світу включає систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення i використання об’єктів тваринного світу.

2.6. Розвиток природно-заповідного фонду

Серед рівнинних областей України Житомирська область відзначається найбільшою площею лісів – 1122,1 тис. га та лісистістю 34,1 %. Заболоченість території у середньому дорівнює 10 %, збільшуючись у північно-західній частині до 30 %. Значна збереженість природних ландшафтів у поліській частині області обумовлює можливість заповідати значні території. На території області знаходиться 213 об’єктів природно-заповідного фонду загальною площею 135303,93 га, з них 20 загальнодержавного та 193 місцевого значення. Відсоток заповідності складає 4,5 % від всієї території області (табл. 2.6.1.).

Таблиця 2.6.1.

Складові природно-заповідного фонду

Назва категорії заповідності	Кількість об’єктів, шт.	Площа, га
1. Території та об’єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення
Природні заповідники	2	50976,84
Парки-пам’ятки садово- паркового мистецтва	5	121,86
Заказники	10	6757
Пам’ятки природи	2	51
Ботанічні сади	1	35,4
2. Території та об’єкти природно-заповідного фонду місцевого значення
Заказники	128	68002,76
Пам’ятки природи	34	93,56
Дендропарки	3	14,9
Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва	18	242,04
Всього	203	126295,36

Але, незважаючи на вищевказане, у природно-заповідній справі Житомирщини існує ряд проблем, які потребують негайного вирішення. Насамперед, це відсутність належної охорони природно-заповідних об’єктів, розташованих на землях землекористувачів – заказників, заповідних урочищ, пам’яток природи інших територій природно-заповідного фонду; недостатня вивченість питання впливу наслідків аварії на ЧАЕС на тваринний та рослинний світ як на територіях природно-заповідного фонду, так і за його межами. Потребують урегулювання питання охорони рослинного і тваринного світу на територіях природно-заповідного фонду. В області не сформована регіональна екологічна мережа та відсутня лабораторія моніторингу стану радіоактивного забруднення довкілля, відмічається недостатній рівень природоохоронної культурно-просвітницької діяльності.

2.7. Екологічна освіта, інформаційне забезпечення та наукові дослідження

2.7.1. Екологічна освіта і виховання

Екологічна освіта і виховання – це проблема першочергового значення, без якої неможливо поліпшити стан навколишнього природного середовища. Формування екологічної свідомості, екологічного стилю мислення, екологічної культури і екологічної етики людини відбувається протягом усього життя.

Екологічне виховання населення сьогодні стало нагальною потребою суспільства. Особливо слід проводити роботу з питань екологічного виховання підростаючого покоління. Навіть елементарні знання з екології сприятимуть дбайливому ставленню до природи, формуванню екологічної культури тощо. Охорона навколишнього природного середовища буде ефективнішою, коли кожен громадянин окремо і суспільство в цілому будуть захищати самих себе і довкілля від власного впливу на нього.

2.7.2. Наукове забезпечення в галузі охорони довкілля

Можливість ефективного формування та реалізації дієвих заходів з охорони навколишнього природного середовища безпосередньо пов’язується з потребою концентрації наукових знань та інформації відповідно до пріоритетних напрямів регіональної екологічної політики; опрацюванням існуючих наукових знань та інформації на предмет їх прикладного використання для реалізації регіональної екологічної політики; проведенням наукових пошуків за відповідними напрямами та науковим опрацюванням природоохоронних проектів, заходів та управлінських рішень.

РОЗДІЛ 3

МЕТА ПРОГРАМИ

Обласна комплексна програма охорони навколишнього природного середовища на 2014 – 2017 роки спрямована на реалізацію державної політики України та реалізацію державної політики у галузі охорони довкілля і використання природних та економічних особливостей регіону.

Основною метою Програми є:

– поліпшення стану довкілля в області шляхом зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, скидів забруднених стічних вод у водойми та негативного впливу промислових і побутових відходів на довкілля;

– забезпечення екологічної безпеки території області; охорона та поліпшення стану навколишнього природного середовища; раціональне використання і відтворення природних ресурсів шляхом здійснення комплексу науково обґрунтованих природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів; мобілізація матеріальних та фінансових ресурсів, координація заходів органів влади, органів місцевого самоврядування та господарчих суб’єктів; залучення громадськості до природоохоронних дій через екологічне інформування й освіту населення.

Досягнення мети Програми потребує спрямування дій органів державної влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, організацій, установ і підприємств області всіх форм власності на реалізацію пріоритетних напрямів діяльності у сфері ефективного природокористування, дотримання вимог екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.

Програма призначається для використання у поточному та перспективному плануванні діяльності державних спеціально уповноважених органів з метою здійснення політики в галузі використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища органами місцевого самоврядування при визначенні обсягів виконання природоохоронних заходів.

РОЗДІЛ 4

ОБҐРУНТУВАННЯ ШЛЯХІВ І ЗАСОБІВ РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ, СТРОКИ ТА ЕТАПИ ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ

4.1. Організаційний механізм

Запорукою належного виконання Програми є організація ефективної роботи та узгодженість дій виконавців.

Виконавцями Програми є:

– департамент екології та природних ресурсів Житомирської облдержадміністрації;

– управління, департаменти та структурні підрозділи Житомирської облдержадміністрації, у тому числі департамент житлово-комунального господарства, управління освіти і науки, департамент цивільного захисту населення;

– територіальні органи уповноважених центральних органів виконавчої влади, у тому числі Житомирське обласне управління лісового та мисливського господарства, головне управління Держземагенства в Житомирській області, виробниче управління водного господарства, райдержадміністрації, місцеві ради та їх виконавчі органи.

Учасниками Програми є:

– громадяни та громадські організації;

– підприємства, організації та установи всіх форм власності.

Організаційний механізм реалізації Програми передбачає:

– забезпечення міжгалузевої, міжвідомчої координації при вирішенні завдань екологічного спрямування на обласному рівні;

– удосконалення системи управління охороною навколишнього природного середовища відповідно до державного стандарту України;

– урахування екологічних питань при розробленні і затвердженні програм соціально-економічного розвитку та за іншими напрямами державного управління і місцевого самоврядування;

– надання науково-методичної допомоги органам державної влади та органам місцевого самоврядування і їх посадовим особам та наукове опрацювання технічних і організаційних рішень щодо охорони навколишнього природного середовища та управління екологічною діяльністю;

– налагодження системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації керівного складу промислових підприємств, працівників комунальної сфери, працівників органів місцевого самоврядування;

– забезпечення необхідних обсягів та послідовності фінансування природоохоронних заходів;

– впровадження в області діючих екологічних стандартів та нормативів;

– використання прогресивного вітчизняного та міжнародного досвіду щодо вирішення екологічних проблем;

– залучення зацікавлених партнерів та учасників виконання природоохоронних програм та заходів;

– організація екологічної експертизи управлінських рішень та місцевих нормативно-правових актів, що стосуються питань природокористування;

– забезпечення необхідних обсягів та послідовності фінансування природоохоронних заходів.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування забезпечують адміністративну та організаційну підтримку підприємствам, які спеціалізуються на виконанні робіт у сфері охорони навколишнього природного середовища шляхом:

– створення адміністративно-економічних умов для розвитку ринку екологічних послуг;

– регулярного залучення профільних підприємств до участі в реалізації природоохоронних заходів;

– виділення коштів на розвиток матеріально-технічної бази підприємств.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування забезпечують адміністративну та організаційну підтримку підприємствам усіх форм власності, які спеціалізуються на виконанні робіт у сфері охорони навколишнього природного середовища.

4.2. Правовий механізм

До правових засад здійснення обласної екологічної політики належить загальнодержавне законодавство, нормативно-правові акти обласного та місцевого рівнів, а саме:

– Конституція України;

– Закон України від 25.06.1991 № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища»;

– Закон України від 21.12.2010 № 2818-VI «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року»;

– Закон України від 09.04.1999 № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації»;

– постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 № 1147 «Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів».

Для належної реалізації обласної екологічної політики та цільових природоохоронних програм на обласному та місцевому рівнях необхідно розробити нормативно-правові акти та удосконалити існуючі за такими напрямками:

– формування і реалізація екологічної політики;

– удосконалення системи екологічного управління;

– вирішення питань збору, видалення та утилізації побутових та промислових відходів;

– використання і охорона поверхневих водойм;

– використання і охорона земельних ресурсів;

– збереження біологічного та ландшафтного розмаїття;

– планування і забудова території, розміщення виробничих та інших об’єктів;

– благоустрій та озеленення населених пунктів;

– інформаційна політика;

– сприяння природоохоронній громадській діяльності;

– екологічна освіта та виховання;

– фінансування природоохоронних програм та заходів;

– організація проведення громадської екологічної експертизи.

Екологічна політика в області реалізується шляхом розробки і впровадження програм соціально-економічного розвитку області та населених пунктів, цільових програм природоохоронного спрямування та галузевих програм раціонального використання природних ресурсів.

Для забезпечення реалізації обласної екологічної політики та розв'язання конкретних екологічних проблем на рівні окремих міст та районів розробляються місцеві програми охорони навколишнього природного середовища.

4.3. Фінансово-економічний механізм, обсяги та джерела фінансування

Фінансово-економічний механізм реалізації Програми включає в себе засоби:

– економічного та фінансового забезпечення природоохоронної діяльності;

– економічного стимулювання природоохоронної діяльності;

– економічного покарання за порушення чинного екологічного законодавства.

Джерелами фінансування заходів є:

– державний бюджет, у тому числі державний фонд охорони навколишнього природного середовища;

– обласний фонд охорони навколишнього природного середовища;

– місцеві бюджети, у тому числі місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища;

– кошти підприємств, установ та організацій;

– кошти інвесторів;

– кошти з інших джерел, у т.ч. небюджетних екологічних фондів, міжнародних благодійних фондів.

Обсяги фінансування природоохоронних заходів визначаються у встановленому порядку, виходячи із принципу пріоритетності дій щодо зниження негативного впливу на довкілля та забезпечення екологічної безпеки, достатнього рівня фінансування окремих заходів, послідовності фінансування довгострокових проектів.

Природоохоронні заходи та проекти, що потребують значних обсягів фінансування, реалізуються із залученням коштів з різних джерел (державний бюджет, обласний бюджет та місцеві бюджети, а також кошти підприємств та організацій) на умовах співфінансування.

Використання коштів обласного та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища проводиться на підставі кошторису видатків, який щороку затверджується відповідними радами у встановленому порядку. Кошти фондів ОНПС направляються в першу чергу на проведення природоохоронних заходів, які передбачені чинними цільовими природоохоронними програмами, мають відповідне наукове та проектне обґрунтування. У разі неможливості використання коштів за відповідним напрямом планового розподілу, вони можуть спрямовуватись на реалізацію природоохоронних заходів за іншими напрямами.

Для реалізації окремих природоохоронних заходів та проектів відповідні виконавчі органи місцевих рад проводять роботу щодо залучення на договірних засадах коштів підприємств, організацій, установ, громадян, що знаходяться та здійснюють виробничу діяльність на відповідній території. Залучені кошти направляються на рахунки обласного або місцевих фондів ОНПС і використовуються у встановленому порядку за цільовим призначенням.

Для попередження або ліквідації надзвичайних ситуацій екологічного характеру можуть використовуватися кошти ОНПС з відхиленням від планового розподілу на поточний календарний рік.

З метою застосування економічних засобів впливу на суб’єктів господарської діяльності з питань природокористування та охорони навколишнього природного середовища в області визначаються:

– ліміти використання природних ресурсів;

– ліміти на розміщення відходів, скидів та викидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище;

– збір за забруднення навколишнього природного середовища, який встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Засобом економічного стимулювання природоохоронної діяльності є спільне фінансування за рахунок бюджетних коштів різних рівнів та фонду охорони природного навколишнього середовища підприємств області для здійснення природоохоронних заходів, що передбачені діючими природоохоронними програмами.

Механізм економічної відповідальності за неефективне використання природних ресурсів та забруднення навколишнього середовища, що застосовується в області, включає в себе:

– відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

– збір за спеціальне використання природних ресурсів, який встановлюється на основі нормативів зборів і лімітів їхнього використання;

– плату (відшкодування) за погіршення якості природних ресурсів у результаті володіння і користування ними юридичних та фізичних осіб.

4.4. Екологічна освіта, інформаційне забезпечення та наукові дослідження

4.4.1. Екологічна освіта і виховання діяльністі у сфері охорони довкілля

Екологічна освіта і виховання, активна участь громадськості є невід’ємними елементами природоохоронної діяльності.

Основними завданнями в напрямі екологічного виховання та освіти є:

– сприяння впровадженню системи екологічної освіти з метою розвитку екологічної культури і базових екологічних знань широких верств населення;

– екологічна підготовка та перепідготовка педагогічних кадрів для всіх рівнів системи освіти;

– сприяння створенню державних і недержавних систем екологічної освіти та підвищення кваліфікації спеціалістів виробничої сфери, економіки та управління.

Основними завданнями в напрямі громадської діяльності є:

– залучення громадськості до участі в розв’язанні екологічних проблем та прийнятті управлінських рішень з питань охорони довкілля;

– сприяння реалізації громадських екологічних проектів.

4.4.2. Наукове та інформаційне забезпечення

Ефективне виконання Програми вимагає наукового опрацювання та об’єктивного, повного і своєчасного інформаційного забезпечення.

Наукове забезпечення Програми передбачає:

– концентрацію наукових знань та інформації відповідно до пріоритетних напрямів обласної екологічної політики;

– опрацювання існуючих наукових знань та інформації на предмет їх прикладного використання для реалізації обласної екологічної політики;

– проведення наукових пошуків за відповідними напрямами;

– наукове опрацювання природоохоронних проектів, заходів та управлінських рішень.

З метою найбільш раціонального використання фінансових та трудових ресурсів, мінімізації ризиків та досягнення гарантованих результатів, у першу чергу здійснюється аналіз існуючих науково-технічних рішень та підходів у реалізації конкретних природоохоронних заходів (у тому числі технічних та технологічних рішень із застосуванням найкращих світових технологій).

Інформаційне забезпечення Програми передбачає:

– системне спостереження за станом навколишнього природного середовища та техногенними об’єктами, що впливають на нього;

– забезпечення належного обліку та звітності у сфері природокористування та охорони навколишнього природного середовища;

– комплексну обробку та аналіз даних спостережень та обліку;

– забезпечення доступу до екологічної інформації органів влади, підприємств та населення.

Органи державної влади та місцевого самоврядування, підприємства і організації області повинні мати об’єктивну інформацію про стан навколишнього природного середовища, а саме:

– стан навколишнього природного середовища та його об’єктів (землі, вод, надр, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу) й рівні їхнього забруднення;

– всі плани, проекти та управлінські рішення, які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей;

– наслідки надзвичайних екологічних ситуацій та аварій;

– дані про витрати, пов’язані зі здійсненням природоохоронних заходів за рахунок фондів охорони навколишнього природного середовища та інших джерел фінансування.

4.5. Міжнародне співробітництво

При плануванні і реалізації природоохоронної діяльності в масштабах області повинні враховувати державну політику міжнародного співробітництва, використання передового світового досвіду в сфері охорони навколишнього природного середовища та раціонального природокористування.

Міжнародне співробітництво передбачає:

– забезпечення реалізації на території області прийнятих Україною міжнародних угод в галузі охорони навколишнього середовища;

– сприяння впровадженню на території області міжнародних програм та технічної допомоги в галузі охорони довкілля.

4.6. Строки (етапи) виконання Програми

Реалізація природоохоронних заходів за відповідними напрямками Програми передбачена на період 2014 – 2017 рр.

Терміни реалізації конкретних природоохоронних заходів визначаються проектно-кошторисною документацією, рішеннями органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

РОЗДІЛ 5

ЗАВДАННЯ ПРОГРАМИ ТА РЕЗУЛЬТАТИВНІ ПОКАЗНИКИ

5.1. Охорона атмосферного повітря

Метою Програми у сфері охорони атмосферного повітря є запобігання зростанню антропогенного тиску на довкілля, захист атмосферного повітря від забруднення і забезпечення підвищення його якості з наближенням до стану, що забезпечує сприятливі умови для проживання, оздоровлення та відпочинку населення регіону.

Завдання Програми:

– забезпечення стійкої природної якості атмосферного повітря на всій території Житомирської області;

– забезпечення захищеності повітряного басейну промислових центрів від негативних техногенних впливів;

– зменшення негативного впливу на атмосферне повітря діючих виробництв;

– скорочення шкідливих викидів в атмосферне повітря від пересувних джерел;

– удосконалення системи спостережень за станом атмосферного повітря.

Показники виконання природоохоронних заходів:

– якість атмосферного повітря на території області;

– обсяги викидів забруднюючих речовин;

– рівень захворюваності населення регіону, обумовлений антропогенною зміною природної якості атмосферного повітря.

5.2. Охорона та раціональне використання водних ресурсів

Метою Програми у сфері охорони та раціонального використання водних ресурсів є збереження водних об’єктів як елементів природного ландшафту, придатних для існування у них біологічних об’єктів та використання їх людиною.

Завдання Програми:

– забезпечення раціонального використання водних ресурсів, неперевищення екологічно допустимих норм забору води з водних джерел, протидія замуленню водних об’єктів;

– гарантування дотримання екологічних норм якості води у водних об’єктах для забезпечення сприятливих умов існування біологічних видів, що мешкають безпосередньо у них, та таких, що використовують воду для пиття та підтримки біорізноманіття;

– охорона верхніх ланок гідрографічної мережі від захаращення відходами, скидання стічних вод приватного сектору, поверхневого стоку з автошляхів та ін.;

– дослідження перерозподілу забруднень у річковій системі з метою визначення граничних можливостей самоочищення водних об’єктів;

– контроль паводкових відкладень на заплавах, що є показником забруднення водозбору.

Показники виконання природоохоронних заходів:

– якість води у водних об’єктах;

– обсяг скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти;

– рівень захворюваності населення, пов’язаний з якістю питної води та задовільним станом біоценозів.

5.3. Охорона та раціональне використання земельних ресурсів:

Головною метою Програми у сфері охорони та раціонального використання земельних ресурсів є збереження та забезпечення сталого відтворення продуктивності земельних ресурсів Житомирської області за рахунок підвищення екологічної стійкості земельних ресурсів регіону, зниження інтенсивності процесів ерозії, дегуміфікації, забруднення ґрунтів; концентрації матеріальних та фінансових ресурсів на вирішення найбільш нагальних проблем у сфері охорони та раціонального використання земельних ресурсів; поліпшення стану навколишнього природного середовища за рахунок зменшення надходження продуктів ерозії ґрунтів в річки та водойми, атмосферу; забезпечення розширення обсягів виробництва продукції АПК та лісової галузі з урахуванням екологічних факторів та обмежень; гарантування необхідних умов безпечної життєдіяльності та господарювання на радіоактивно забруднених територіях, а також завершення комплексу робіт з подолання наслідків аварій на ЧАЕС на регіональному рівні.

Завдання Програми:

– удосконалення системи управління охороною та використанням земельних ресурсів;

– підвищення екологічної стійкості агроекосистем до негативних зовнішніх впливів;

– забезпечення підвищення біопродуктивності земельних ресурсів;

– оптимізація структури землекористування;

– реалізація комплексу заходів, спрямованих на реабілітацію земель та відродження сільськогосподарського виробництва на радіоактивно забруднених територіях;

– приведення системи радіологічного контролю у відповідність до сучасних вимог, удосконалення його методичної та матеріальної бази.

Пріоритетним завданням Програми є створення інформаційної бази для розробки комплексу заходів по боротьбі з деградацією земель, розвитком ерозійних процесів, налагодження системи моніторингу процесів деградації ґрунтів сільськогосподарського фонду та розробка методики виведення і консервації малопродуктивних земель.

Показники виконання природоохоронних заходів:

– екологічний стан земельних ресурсів;

– продуктивність земель сільськогосподарського фонду;

– площа деградованих та еродованих земель;

– структура угідь земель сільськогосподарського фонду;

– площа малопродуктивних земель та ґрунтів, що зазнали деградації, для виведення з інтенсивного використання;

– відновлення ресурсного потенціалу радіоактивно забруднених територій;

– підтримання екологічно безпечного стану ґрунтів у зоні відчуження та в зоні безумовного (обов’язкового) відселення.

5.4. Поводження з відходами

Метою Програми у сфері поводження з відходами є формування та забезпечення функціонування системи повного знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) у регіоні.

Завдання Програми:

– забезпечення функціонування системи роздільного збирання твердих побутових відходів;

– вирішення проблеми токсичності відходів (зменшення у відходах небезпечних для довкілля та здоров’я людей речовин та їх подальше знешкодження);

– ліквідація проблеми органічних відходів, що розміщуються на звалищах без попередньої обробки (компостування);

– запровадження екологобезпечних технологій переробки відходів;

– зростання матеріального статку мешканців міст, сіл та селищ області за рахунок отримання додаткових коштів від реалізації відходів як вторинних ресурсів та створення додаткових робочих місць;

– підвищення рівня культури та екологічної свідомості мешканців міст, селищ та сіл області завдяки поінформованості щодо поводження з твердими побутовими відходами.

Показники виконання природоохоронних заходів:

– обсяг утворення відходів;

– обсяг утилізації відходів;

– кількість контейнерів, встановлених для роздільного збору твердих побутових відходів;

– кількість пунктів, створених для збору відходів, які підлягають вторинній переробці;

– площа земель, на яких проведено заходи фіторемедіації ґрунтів навколо полігонів та сміттєзвалищ.

5.5. Охорона та раціональне використання лісових ресурсів і ресурсів тваринного світу

5.5.1. Охорона та раціональне використання лісових ресурсів

Метою Програми у сфері охорони та раціонального використання лісових ресурсів є визначення основних напрямів збалансованого розвитку лісового господарства регіону, спрямованих на посилення екологічних, соціальних та економічних функцій лісів.

Завдання Програми:

Удосконалення системи:

– ведення лісового господарства з використанням позитивного вітчизняного та міжнародного досвіду;

– лісовпорядкування з використанням геоінформаційних технологій;

– інформаційне забезпечення ведення лісового господарства.

Запровадження:

– принципу сталого розвитку лісового господарства та невиснажливого лісокористування;

– природозберігаючого комплексного використання лісових ресурсів з урахуванням їх ландшафтного і водорегулюючого значення;

– зменшення обсягу суцільних рубок, заміни їх на поступові і вибіркові;

– поліпшення стану довкілля в регіоні шляхом лісорозведення і лісової меліорації агроландшафтів та підвищення лісистості території;

– збільшення площі лісів шляхом виконання робіт з лісорозведення;

– збереження біорізноманіття лісових екосистем;

– проведення моніторингу стану та інвентаризації лісів;

– здійснення лісогосподарських заходів з урахуванням регіональних еколого-економічних та соціальних особливостей, зокрема, виконання робіт з реабілітації лісів на радіоактивно забруднених територіях, проведення постійного радіологічного моніторингу;

– покращення наукового та кадрового забезпечення розвитку галузі лісового господарства.

Забезпечення:

– розвитку лісової інфраструктури (дороги, мости, підпірні стінки, гідротехнічні споруди тощо);

– екологічного виховання населення, провадження еколого-просвітницької діяльності, інформування громадськості про стан лісового господарства;

– розвитку рекреаційної та туристичної інфраструктури;

– гармонізації національних стандартів у сфері лісового господарства з відповідними міжнародними стандартами;

– розширення регіональної прикордонної співпраці з метою координації дій щодо боротьби із шкідниками лісу, ліквідації наслідків стихійних лих і лісових пожеж.

Показники виконання природоохоронних заходів:

– обсяг виконаних робіт із створення захисних лісових насаджень та полезахисних лісових смуг на землях, які не зайняті лісом (деградованих, малопродуктивних тощо);

– обсяг виконаних робіт з лісовідновлення на лісових територіях (зруби, згарища, загиблі насадження);

– поліпшення якісного складу лісів, в тому числі рубки догляду, рубки переформування;

– проведення протипожежних заходів;

– оновлення парку лісогосподарської техніки і знарядь.

5.5.2. Охорона ресурсів тваринного світу

Метою Програми у сфері охорони ресурсів тваринного світу є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення об'єктів тваринного світу, збереження та поліпшення середовища перебування диких тварин, забезпечення умов постійного існування всього видового і популяційного різноманіття тварин у стані природної волі, неволі чи напіввільних умовах.

Завдання Програми:

– організація державного управління в галузі охорони і раціонального використання тваринного світу;

– додержання основних вимог та принципів охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу;

– реалізація прав та обов'язків користувачів об'єктами тваринного світу;

– охорона середовища перебування, умов розмноження, шляхів міграції тварин;

– охорона, відтворення і використання рідкісних тварин та таких, що перебувають під загрозою зникнення;

– обмеження або заборона застосування на окремих територіях засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів;

– здійснення державного та громадського контролю в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу;

– аналіз стану вивченості пріоритетних для моніторингу видів тварин Житомирської області та розробка плану проведення інвентаризаційних робіт;

– створення науково-методичної ради з моніторингу тваринного біорізноманіття Житомирщини та затвердження її завдань, повноважень і початку її роботи.

Показники виконання природоохоронних заходів:

– запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничих
процесів;

– створення заповідників, заказників і виділення інших природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні;

– встановлення особливого режиму охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України і до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні;

– розведення в неволі рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення видів тварин, створення центрів та "банків" для збереження генетичного матеріалу;

– створення баз даних обласних кадастрів тваринного світу, які мають бути головними для накопичення даних з моніторингу, забезпечення їх зв’язку із базами даних Державного кадастру тваринного світу та Державного кадастру об'єктів і територій природно-заповідного фонду, а також інших існуючих і таких, що заплановані, баз даних з біорізноманіття (кадастру мисливських тварин, регіональних кадастрів природних ресурсів тощо);

– виховання громадян у дусі гуманного ставлення до тварин;

– пропаганда важливості охорони тваринного світу засобами масової інформації.

5.6. Розвиток природно-заповідного фонду:

Метою Програми у напрямі розвитку природно-заповідного фонду та формуванні регіональної екологічної мережі Житомирської області є виявлення та розробка заходів щодо збереження унікальних і типових ландшафтів, інших природних комплексів, їх біологічного різноманіття; проведення моніторингових досліджень довкілля природно-заповідних об’єктів як наукових полігонів, осередків природоохоронної культурно-освітницької діяльності.

Завдання Програми:

– реалізація комплексу взаємоузгоджених заходів щодо розвитку природно-заповідного фонду та створення екологічних коридорів;

– забезпечення репрезентативності природно-заповідного фонду за флористичною, ценотичною, фауністичною, гідрологічною, ландшафтною та іншими екологічними ознаками (з урахуванням не лише видів рослин і тварин, внесених до списків Червоної книги України, а й видів, які не потрапили у ці списки, але потрапили до міжнародних угод і конвенцій);

– розробка рекомендацій щодо резервування й надання територіям з високим рівнем біорізноманіття статусу заповідних, особливо із стиглими і перестиглими лісовими угрупуваннями природного походження, прирусловим, цілинним землям, типовим і унікальним екосистемам та ландшафтам, середовищам існування рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення видів тварин і рослин, геологічним утворенням, еталонним типам ґрунтів тощо;

– забезпечення участі місцевих органів виконавчої влади та населення у збереженні осередків дикої природи;

– створення екологічної мережі регіону в системі національної екологічної мережі України;

– активізація наукових досліджень на базі заповідних територій, буферних і охоронних зон, залучення та посилення ролі наукових установ України у науково-методичному забезпеченні, у проведенні досліджень та координації роботи об’єктів природно-заповідного фонду;

– організація проведення досліджень природного руху основних екологічних процесів в унікальних та типових екологічних системах ландшафтів та інших природних комплексів області;

– інвентаризація видів рослин і тварин у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду регіону (уже існуючих та перспективних);

– сприяння підвищенню ролі заповідної справи в екологічному вихованні громадян.

Показники виконання природоохоронних заходів:

– розширення території природно-заповідного фонду регіону;

– наявність автоматизованих інформаційних банків даних природно-заповідного фонду регіону;

– наявність функціонуючої екологічної мережі Житомирщини;

– наявність розроблених ландшафтних, геоботанічних та інших спеціальних екологічних карт, геоінформаційних систем;

– розвиток інфраструктури із забезпеченням екологічного туризму та рекреації;

– виявлення місцеоселення рідкісних тварин, місцезростання рідкісних видів рослин;

– кількість діючих еколого-краєзнавчих та інших екологічних освітніх програм.

5.7. Екологічна освіта, інформаційне забезпечення та наукові дослідження

5.7.1. Екологічна освіта і виховання

Метою Програми у напрямі екологічної освіти і виховання є формування системи наукових знань, поглядів і переконань, які закладають основи відповідального та дбайливого ставлення до навколишнього природного середовища.

Завдання Програми:

– формування екологічної культури людини, для якої характерні різнобічні, глибокі знання про навколишнє середовище;

– формування екологічного стилю мислення, що передбачає відповідальне ставлення до природи та свого здоров’я;

– нагромадження умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на місцевому рівні) та здатність передбачати можливі негативні наслідки природоперетворювальної діяльності людини;

– розробка орієнтовного змісту неперервної екологічної освіти для всіх вікових категорій населення, збільшення значення екологічних питань як у рамках певних предметів, так і за допомогою налагодження внутрішньо- та міжпредметних зв’язків;

– створення в закладах освіти відповідної навчально-матеріальної бази, куточків охорони природи, живих куточків та ін.;

– удосконалення форм і методів екологічного виховання, активне залучення вихованців до природоохоронної роботи;

– формування мотивів відповідального ставлення до природи, прагнення глибше пізнати її, примножувати її багатства.

Показники виконання природоохоронних заходів:

– кількість проведених заходів природоохоронного спрямування;

– чисельність населення регіону, охоплена природоохоронними заходами;

– чисельність працівників, що пройшли підвищення кваліфікації з питань екології і охорони довкілля;

– кількість підготовлених інформаційних видань, методичних і навчальних посібників для екологічної освіти;

– рівень екологічної інформованості громадськості.

5.7.2. Наукове забезпечення в галузі охорони довкілля

Метою Програми у сфері наукового забезпечення є отримання та використання наукових знань для підвищення ефективності виконання природоохоронних проектів та заходів; оперативне отримання достовірної інформації про стан довкілля та вплив на нього.

Завдання Програми:

– концентрація наукових знань та інформації відповідно до пріоритетних напрямів регіональної екологічної політики;

– опрацювання існуючих наукових знань та інформації на предмет їх прикладного використання для реалізації регіональної екологічної політики;

– проведення наукових пошуків за пріоритетними напрямами;

– наукове опрацювання природоохоронних проектів, заходів та управлінських рішень.

Показники виконання природоохоронних заходів:

– кількість наукових розробок у сфері охорони навколишнього природного середовища;

– співвідношення обсягу витрат на наукові розробки у сфері охорони навколишнього природного середовища та ефектів від їх практичної реалізації.

РОЗДІЛ 6

НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ І ЗАХОДИ ПРОГРАМИ

6.1. Охорона атмосферного повітря

Напрями діяльності:

– зниження обсягу викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

– скорочення захворюваності, обумовленої антропогенною зміною природної якості атмосферного повітря;

– покращення благоустрою та рівня озеленення міст, сіл та автомагістралей області;

– підвищення привабливості території регіону для інвестицій, зокрема, в індустрію туризму, відпочинку та оздоровлення людей, виробництво екологічно чистих харчових продуктів.

Заходи Програми:

Формування регіональної політики у сфері охорони атмосферного повітря:

– планування фінансування і виділення коштів для реалізації заходів, пов’язаних з охороною атмосферного повітря, включаючи науково-дослідні роботи;

– створення і розвиток системи підтримки екологічно відповідального бізнесу, впровадження екологічно безпечних технологій виробництва.

Скорочення негативної антропогенної дії на атмосферне повітря до гарантовано безпечного рівня:

– інвентаризація всіх джерел викидів, виявлення і складання реєстру найбільш небезпечних викидів;

– оснащення системами і приладами контролю стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу та пунктів контролю і спостереження за забрудненням атмосферного повітря.

Охорона атмосферного повітря від впливу пересувних джерел забруднення:

– використання в будівництві спеціальних способів забудови, озеленення автомагістралей;

– використання зрідженого газу;

– використання нейтралізаторів вихлопних газів та водневих двигунів, спеціальних моторних мастил, присадок;

– спорудження і оснащення контрольно-регулювальних пунктів для перевірки і зниження токсичності відпрацьованих газів транспортних засобів;

– поліпшення стану утримання транспортних шляхів і вуличного покриття;

– відокремлення магістралей багаторядними деревно-кущовими посадками, збільшення площ зелених захисних смуг;

– розширення використання електротранспорту.

Охорона атмосферного повітря відносно впливу стаціонарних джерел забруднення:

– створення підприємств з безвідходними технологіями виробництва;

– очистка газопилових викидів;

– контроль та недопущення спалювання промислових і побутових відходів;

– розвиток санітарно-захисних зон, озеленення промислових майданчиків.

Поліпшення якісних показників атмосферного повітря за допомогою фітомеліоративних заходів:

– широке впровадження і повсюдне використання деревних, кущових, трав’янистих рослин – зелених насаджень, що забезпечують стійку захищеність природної якості атмосферного повітря та поліпшують екологічний стан оточуючого середовища.

6.2. Охорона та раціональне використання водних ресурсів

Напрямки діяльності:

– зниження техногенного навантаження на водні об’єкти;

– зменшення скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти;

– покращення гідрологічних, фізико-хімічних та біологічних показників стану водних об’єктів;

– зменшення втрат підземних вод питної якості.

Заходи Програми:

– контроль джерел забруднення на водозборі, виявлення складу забруднень і режиму їх надходження в навколишнє середовище;

– визначення можливих напрямків міграції забруднюючих речовин з нанесенням їх на карти-схеми території із позначенням зон можливої акумуляції;

– визначення тривалості акумуляції й трансформації забруднень у різних ланках гідрографічної мережі;

– будівництво очисних споруд або створення природних механізмів очистки у місцях концентрації забруднень з врахуванням специфіки забруднень;

– розробка міні-очисних споруд на основі використання природних джерел енергії – сонця, води й повітря;

– розробка нормативів якості вод атмосферних опадів та схилових водотоків як проміжних ланок між якістю, що відповідає дистильованій і питній воді;

– доведення до населення інформації про місця інтенсивної міграції й місця допустимого складування агрохімікатів і відходів тощо;

– обґрунтування альтернативних шляхів утилізації забруднень із врахуванням їх специфіки;

– розробка рекомендацій щодо виділення й виведення з води забруднюючих речовин.

6.3. Охорона та раціональне використання земельних ресурсів

Напрямки діяльності:

– підвищення екологічної стійкості природних та агроландшафтів;

– зростання продуктивності аграрного виробництва;

– ріст інвестиційної привабливості аграрної сфери;

– забезпечення ефективної боротьби з водною і вітровою ерозією ґрунтів;

– зниження ерозійних втрат родючого шару ґрунтів;

– збереження та забезпечення сталого відтворення родючості ґрунтів сільськогосподарського фонду;

– локалізація площ малопродуктивних і деградованих земель, що потребують виведення із інтенсивного сільськогосподарського використання та консервації;

– комплексна оцінка радіаційного стану територій у зонах радіоактивного забруднення;

– обґрунтування показників родючості ґрунтів, що забезпечують мінімізацію надходження радіонуклідів у сільськогосподарські культури на принципах економічної доцільності застосування агрохімічних захисних заходів.

Заходи Програми:

– проведення ґрунтово-ерозійного обстеження території Житомирської області та узагальнення інформації про наявність деградованих ґрунтів;

– виявлення зони активних процесів ерозії ґрунтів;

– проведення інвентаризації стану протиерозійних споруд у зоні розвитку ерозійних процесів;

– проведення ремонту та реконструкції протиерозійних споруд;

– налагодження системи моніторингу процесів деградації земель, які знаходяться в інтенсивному сільськогосподарському використанні;

– розроблення методики оцінки та виведення з обороту малопродуктивних та порушених земель;

– уточнення кількісного та якісного складу земель, які піддаються процесам ерозії;

– формування переліку існуючих протиерозійних водорегулюючих та водоутримуючих споруд у зоні розвитку водної ерозії;

– уточнення інформації про особливо цінні землі;

– проведення аналізу і комплексної оцінки змін радіаційної ситуації на радіоактивно забруднених територіях та розробка довгострокового прогнозу рівнів забруднення сільськогосподарської продукції після аварії на ЧАЕС;

– впровадження в сільськогосподарське виробництво альтернативних технологій використання угідь (вирощування технічних та високоенергетичних культур на біопаливо).

6.4. Поводження з відходами

Напрямки діяльності:

– зменшення шкідливого впливу відходів на навколишнє природне середовище і здоров’я людини;

– очищення територій від відходів;

– мінімізація утворення відходів;

– скорочення площ земельних ділянок, відведених під захоронення та накопичення відходів.

Заходи Програми:

Організація роздільного збору твердих побутових відходів:

– проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи з мешканцями міст, селищ та сіл області за цільовими групами;

– запровадження інформаційно-роз’яснювальної роботи із суб’єктами господарської діяльності регіону;

– встановлення контейнерів для роздільного збору твердих побутових відходів для мешканців міст, селищ та сіл області;

– встановлення контейнерів для роздільного збору твердих побутових відходів суб’єктами господарської діяльності області;

– створення спеціалізованих підприємств із збирання та вивезення відсортованих твердих побутових відходів;

– створення спеціалізованих підприємств із збирання та вивезення твердих побутових відходів, що розміщуються на несанкціонованих сміттєзвалищах у сільській місцевості, на дачних та присадибних ділянках;

– розробка і запровадження економічних та адміністративних заходів, спрямованих на посилення мотивації щодо збору твердих побутових відходів для мешканців міст, селищ та суб’єктів господарської діяльності області.

Сортування, транспортування та первинна переробка ТВП:

– створення в межах населених пунктів стаціонарних та пересувних пунктів збору пластику, паперу, скла та інших відходів, що піддаються вторинній переробці;

– створення міжрайонних стаціонарних і пересувних пунктів збору та первинної переробки пластику, паперу, скла та інших відходів, що можуть перероблятися.

Переробка твердих побутових відходів:

– розробка технологій переробки окремих складових ТПВ;

– будівництво сміттєпереробних заводів за новітніми технологіями.

Утилізація та захоронення твердих побутових відходів:

– встановлення установок з отримання та утилізації біогазу на існуючих звалищах та полігонах області;

– будівництво установок із збирання та утилізації фільтратів звалищ і полігонів;

– створення полігонів нового типу, які передбачають роздільне складування відходів;

– удосконалення існуючої технології захоронення ТПВ, переробка яких є неможливою.

Рекультивація полігонів та сміттєзвалищ:

– здійснення фіторемедіації ґрунтів навколо полігонів та сміттєзвалищ;

– запровадження біосистем знешкодження фільтратів полігонів та сміттєзвалищ.

Моніторинг поводження з твердими побутовими відходами:

– створення автоматизованої системи управління у сфері поводження з ТПВ в населених пунктах;

– запровадження системи моніторингу поводження з ТПВ та об'єктивного екологічного санітарно-епідеміологічного контролю технологій утилізації відходів;

– створення суспільного органу контролю за реалізацією Програми;

– створення сайту для розміщення інформації щодо виконання Програми.

6.5. Охорона та раціональне використання лісових ресурсів

і ресурсів тваринного світу

6.5.1. Охорона та раціональне використання лісових ресурсів

Напрямки діяльності:

– поліпшення стану та якісного складу лісів, посилення їх екологічних функцій та підвищення продуктивності;

– створення умов для досягнення оптимальних показників рівня лісистості;

– удосконалення ведення лісового господарства з урахуванням екологічних, соціальних та економічних функцій лісів;

– запровадження нових природозберігаючих технологій проведення лісозаготівель;

– удосконалення та оптимізація системи управління лісовим господарством, лісовпорядкування, інвентаризації та моніторингу стану лісів;

– забезпечення розвитку лісівничої науки та освіти;

– забезпечення ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку;

– збільшення площі лісів регіону та підвищення рівня лісистості регіону;

– збільшення обсягу деревини, заготівля якої проводиться з використанням природозберігаючих технологій;

– зменшення загрози деградації земель;

– покращення лісівничо-меліоративних функцій захисних лісових насаджень лінійного типу в результаті проведення необхідних лісівничих заходів.

Заходи Програми:

– підвищення рівня лісистості на території регіону;

– нарощування ресурсного та екологічного потенціалу лісів, забезпечення ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку;

– підвищення стійкості лісових екосистем, забезпечення охорони і захисту лісів;

– створення захисних лісових насаджень на землях лісомеліоративного фонду, землях, непридатних для сільськогосподарського використання;

– створення і реконструкція полезахисних лісових смуг;

– лісова рекультивація порушених земель;

– відтворення, охорона і раціональне використання мисливської фауни;

– раціональне використання лісових ресурсів;

– підвищення ефективності управління лісовим господарством;

– покращення наукового та кадрового забезпечення розвитку галузі лісового господарства.

Забезпечення розвитку:

– міжнародного співробітництва у галузі лісового господарства;

– рекреаційної та туристичної інфраструктури, впровадження еколого-просвітницької діяльності.

6.5.2. Охорона ресурсів тваринного світу

Напрямки діяльності:

– збереження умов існування видового і популяційного різноманіття тваринного світу в стані природної волі;

– недопустимість погіршення середовища перебування, шляхів міграції та умов розмноження диких тварин;

– збереження цілісності природних угруповань тварин;

– додержання науково обґрунтованих нормативів і лімітів використання об'єктів тваринного світу, забезпечення невиснажливого використання диких тварин та їх відтворення;

– раціональне використання корисних властивостей і продуктів життєдіяльності диких тварин;

– регулювання чисельності тварин з метою охорони здоров'я населення і відвернення заподіяння шкоди природі та народному господарству.

Заходи Програми:

– застосовувати природоохоронні технології під час здійснення виробничих процесів, які можуть завдати шкоди тваринному світу;

– проводити комплексні заходи, спрямовані на відтворення, в тому числі штучне, диких тварин;

– здійснювати заходи щодо виконання загальнодержавних, регіональних і місцевих екологічних програм з питань охорони тваринного світу;

– інформувати природоохоронні органи, ветеринарні, санітарно-епідеміологічні служби про виявлення захворювань тварин, погіршення стану середовища їх перебування, виникнення загрози знищення та випадки загибелі тварин, здійснювати комплексні заходи щодо профілактики і боротьби з захворюваннями;

– встановлювати порядок ведення мисливського господарства;

– встановлювати порядок надання в користування рибогосподарських водойм, а також вимог щодо ведення рибного господарства;

– вирішувати питання спеціального використання об'єктів тваринного світу;

– визначати порядок ведення Державного кадастру тваринного світу.

6.6. Розвиток природно-заповідного фонду

Напрямки діяльності:

– створення нових та розвиток існуючих об’єктів природно-заповідного фонду;

– створення екологічної мережі Житомирщини;

– збереження і відтворення біологічного та ландшафтного різноманіття;

– раціональне використання природних ресурсів;

– зростання природно-ресурсного потенціалу;

– забезпечення відновлення ключових елементів екосистем, які зазнали руйнацій;

– передбачення переходів для міграції тварин під час будівництва та реконструкції транспортних магістралей;

– інвентаризація та моніторинг стану оселищ видів рослин і тварин регіону, що підлягають охороні, з використанням сучасних картографічних технологій, сумісних із європейськими стандартами;

– забезпечення подальшого комплексного розвитку екологічної мережі, збереження типового і унікального ландшафтного й біологічного різноманіття Житомирської області;

– зміцнення наукового, організаційного, правового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення розвитку заповідної справи в регіоні, підвищення ролі заповідної справи в екологічному та патріотичному вихованні громадян.

Заходи Програми:

– вивчення видового складу рослин і тварин, їх кількісних показників, оцінка сучасного стану біоти природно-заповідних територій та їх охорони;

– виявлення місцеоселення рідкісних тварин, місцезростань рідкісних видів рослин та розробка пропозицій щодо їх заповідання й охорони;

– розробка пропозицій щодо нейтралізації впливу наслідків аварії на ЧАЕС на рослинний та тваринний світ (у межах осередків природно-заповідного фонду);

– нанесення на картосхеми вже існуючих та запропонованих об’єктів, їх описи, підготовка фото- та відеоматеріалів тощо;

– організація проведення наукових досліджень з метою розробки пропозицій щодо заповідання нових територій, камеральна обробка і аналіз зібраних матеріалів;

– проведення регулярного науково-технічного аналізу стану природно-заповідного фонду в розрізі окремих об’єктів;

– формування екологічних мереж, нанесення їх на планово-картографічні матеріали, створення центру координації розвитку екологічної мережі регіону;

– створення ландшафтних, геоботанічних та інших спеціальних екологічних карт, геоінформаційних систем;

– розвиток інфраструктури із забезпечення екологічного туризму та рекреації;

– створення автоматизованих інформаційних банків даних природно-заповідного фонду регіону;

– проведення моніторингових досліджень об’єктів живої і неживої природи;

– підготовка кваліфікованих кадрів з питань природно-заповідної справи;

– моніторингові дослідження закладання екологічних профілів, пробних площ та маршрутів;

– виконання робіт із розробки проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду;

– активізація наукових досліджень на базі заповідних територій, посилення ролі наукових установ у науково-методичному забезпеченні та координації роботи об’єктів природно-заповідного фонду;

– створення еколого-краєзнавчих та інших екологічних освітніх програм для учнів шкіл та студентів області, проведення конкурсів з виявлення перспективних до заповідання об’єктів та територій.

6.7. Екологічна освіта, інформаційне забезпечення та наукові дослідження

6.7.1. Екологічна освіта і виховання

Напрямки діяльності:

– підвищення рівня екологічної культури населення регіону;

– функціонування системи неперервної екологічної освіти;

– створення та облаштування екологічних кабінетів та живих куточків, постійно діючих природоохоронних виставок.

Заходи Програми:

– проведення екологічних освітніх, дослідницьких і просвітніх акцій та проектів у позашкільному вихованні;

– поповнення бібліотек книжковими виданнями та відеоматеріалами з екологічної тематики;

– підготовка та видання поліграфічної продукції з екологічної тематики;

– випуск інформаційно-освітніх екологічних видань;

– підготовка і видання методичних і навчальних посібників для екологічної післядипломної освіти та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування, працівників підприємств;

– проведення виставок, фестивалів та інших заходів щодо пропаганди охорони навколишнього природного середовища;

– проведення на території регіону всеукраїнських екологічних акцій та конкурсів.

6.7.2. Наукове забезпечення в галузі охорони довкілля

Напрями діяльності:

– отримання системних повних та достовірних даних про стан навколишнього природного середовища регіону;

– підвищення ефективності та дієвості природоохоронних проектів та заходів.

Заходи Програми:

Загальні:

– вивчення та оцінка стану екосистем, природних територій та об’єктів;

– оцінка та прогнозування впливу техногенних факторів на довкілля;

– дослідження та розробка заходів щодо локалізації та ліквідації забруднень довкілля;

– розробка ефективних та дієвих природоохоронних заходів управлінського, інженерного та природничого характеру;

– екологізація виробничої, сільськогосподарської, містобудівної та інших видів діяльності.

У сфері охорони атмосферного повітря:

– наукове опрацювання технічних та технологічних рішень щодо очищення викидів;

– наукове опрацювання технологічних рішень щодо мінімізації утворення викидів.

У сфері охорони та раціонального використання водних ресурсів:

– вивчення та оцінка стану поверхневих водойм та підземних вод;

– обґрунтування систем управління водними ресурсами;

– дослідження, наукове опрацювання методів відновлення і підтримання сприятливого гідрологічного режиму річок;

– наукове опрацювання методів та технологій очищення води.

У сфері поводження з відходами:

– наукове опрацювання методів та технологій мінімізації обсягів утворення відходів та зниження їх токсичності (небезпеки) у виробничих технологічних процесах;

– наукове опрацювання методів та технологій переробки і утилізації відходів;

– наукове опрацювання методів та технологій зниження впливу на довкілля відходів у місцях їх накопичення (захоронення).

У сфері розвитку екомережі та заповідної справи:

– наукове опрацювання проблем розвитку та оптимізації екомережі;

– вивчення природних територій;

– наукове обґрунтування проектів та заходів з розвитку та утримання об’єктів природно-заповідного фонду.

У сфері збереження біорізноманіття та раціонального використання біологічних ресурсів:

– виявлення запасів біологічних ресурсів;

– розробка наукових принципів і технологій сталого використання та відтворення біологічних ресурсів (лісових, водних, лікарських тощо);

– наукове опрацювання методів лісовпорядкування та лісорозведення;

– наукове вивчення та спостереження за станом фауни;

– забезпечення наукових підходів щодо збереження і розведення у штучних та напівштучних умовах рідкісних видів флори і фауни з метою їх наступної реінтродукції;

– вивчення природних територій з метою виявлення місцезростань зникаючих, рідкісних, лікарських, декоративних та інших видів рослин, рідкісних і типових рослинних угрупувань, місць перебування зникаючих, регіонально рідкісних та мисливських видів тварин.

У сфері охорони та раціонального використання земель:

– наукове опрацювання методів управління земельними ресурсами;

– розробка та впровадження ґрунтозахисних заходів, засобів підвищення родючості ґрунтів;

– розвиток екологічно чистих, ресурсозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур;

– відтворення порушених та забруднених земель.

У сфері охорони та раціонального використання надр:

– розробка системи спостережень за перебігом екзогенних процесів з метою їх попередження та зменшення негативної дії;

– попередження хімічного забруднення геологічного середовища, попередження зміни гідрогеологічних, інженерно-геологічних умов у районах інтенсивного техногенного впливу;

– наукове забезпечення видобутку корисних копалин.

РОЗДІЛ 7

Система управління та контролю

за ходом виконання Програми

Координацію та планування робіт на основі визначених Програмою заходів забезпечують відповідно до своєї компетенції обласна рада, обласна державна адміністрація і департамент екології та природних ресурсів облдержадміністрації.

Контроль за ходом реалізації Програми здійснює постійна комісія обласної ради з питань Чорнобильської катастрофи, екології та використання природних ресурсів і департамент екології та природних ресурсів облдержадміністрації.

Виконавці Програми один раз на рік інформують департамент екології та природних ресурсів облдержадміністрації про виконання відповідних заходів.

Департамент екології та природних ресурсів облдержадміністрації щорічно надає департаменту економічного розвитку, торгівлі та міжнародного співробітництва облдержадміністрації узагальнену інформацію про хід виконання заходів Програми із зазначенням запланованих і фактичних обсягів фінансування заходів, результативних показників, згідно з формами, затвердженими рішенням обласної ради від 09.11.06 № 97-1.

Перший заступник

голови обласної ради В.Ю. Арешонков