5. Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природно-заповідного фонду та формування екологічної мережі

5.1. Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, формування екологічної мережі

5.1.1. Загальна характеристика

Біорізноманіття тваринного та рослинного світу складає основу природних ресурсів, які забезпечують людство продуктами харчування, сировиною, медичними препаратами тощо.

Біорізноманіття Житомирщини є її найбільшим багатством. Його збереження й невиснажливе використання в області розглядається як один із пріоритетів у сфері природокористування, екологічної безпеки та охорони природи, невід’ємна складова збалансованого економічного і соціального розвитку регіону.

Географічне положення, орографічні та кліматичні особливості Житомирської області зумовили формування на її території різноманітної рослинності, яка закономірно змінюється з півночі на південь.

З-поміж інших областей держави Житомирська область виділяється своєю лісистістю й наявністю перезволожених і заболочених земель. Ліси області займають майже третину її території, а за лісовими ресурсами, які становлять понад 200 млн. куб. м, область посідає одне з перших місць в Україні.

Рослинний світ Житомирщини характеризується великою різноманітністю дикорослих компонентів і є джерелом цінних рослинно-сировинних ресурсів: лікарських, технічних, вітамінних тощо. На її території водиться близько трьох тисяч видів тварин, із них 131 занесений до Червоної книги України.

На виконання Закону України «Про Загальнодержавну програму формування Національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» в області проводиться постійна робота з виявлення і заповідання нових цінних в природничому сенсі об’єктів природно-заповідного фонду.

У 2012 році проведена робота щодо вивчення територій у Малинському та Новоград-Волинському районах із метою їх подальшого заповідання.

За результатами проведених досліджень рішенням дев’ятої сесії Житомирської обласної ради VІ скликання від 22.03.12 № 503 «Про створення нових та уточнення площі існуючого об’єкта природно-заповідного фонду місцевого значення» на території Малинського району оголошено 3 заказники місцевого значення загальною площею 270,9 га, а саме: ландшафтний «Здрівля» (площа 67,9 га), ландшафтний «Багно» (площа 36,2 га), загальнозоологічний «Кам’янський» (площа 166,8 га).

Рішенням же дванадцятої сесії облради від 22.11.12 № 718 «Про створення нових і зміну меж існуючих об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» на території Новоград-Волинського району створено 1 гідрологічний «Іванівський» (57,1 га), 3 ландшафтні «Федорівський» (557 га), «Пікельський» (128 га), «Партизанський» (22,9 га), у межах Ружинського району 1 лісовий «Перепища» (57,0 га) заказники загальною площею 822 га та на 198,5 га розширено межі двох існуючих заповідних об’єктів.

Отже, за результатами проведених у 2012 році робіт, площу природоохоронних територій області збільшено на 1291,4 га.

Розроблено та погоджено з постійними землекористувачами положення й охоронні зобов’язання на новостворені об’єкти природно-заповідного фонду місцевого значення.

У 2012 році з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища було виділено 100 тис. грн. на науково-дослідні роботи з тем «Резервування та заповідання нових територій та об’єктів природно-заповідного фонду у Житомирській області» (35 тис. грн.) і «Розробка комплексної характеристики та проекту організації території для розширення Поліського природного заповідника» (65 тис. грн.).

Площі земельних угідь – складових національної екомережі за роками, тис.га

Таблиця 5.1.1.1

Категорії землекористування	2009	2010	2011	2012	2013	2014
Землі природоохоронного призначення	126,29	132,13	135,3	136,5	136,5	136,5
Сіножаті та пасовища	316,3	315,1	315,1	315,1	315,1	312,1
Землі водного господарства (рибні ставки)	19,99	19,99	19,99	19,99	19,99	19,99
Землі водного фонду	48,8	50,9	50,9	55,4	55,4	55,4
у т.ч. площа рибних ставків	13,12	13,12	13,12	13,12	13,12	16,9
Землі оздоровчого призначення	0,2	0,2	0,2	0,2	0,2	0,2
Землі рекреаційного призначення	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5
Землі історико-культурного призначення	-	-	-	-	-	-
Ліси	1116,4	1118,5	1118,5	1094,3	1094,3	1096,39

5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біологічне та ландшафтне різноманіття

Починаючи із минулого сторіччя, природа Житомирської області під дією антропогенних факторів зазнала значних змін.

Велика концентрація населення в більшості промислових районів області, розміщення промислових комплексів і військових об’єктів та їх об’єднання в єдину структуру призвели до побудови численних шляхів сполучень, прокладання трубопроводів, ліній електропередач; що суттєво змінило ландшафти й місця існування дикої флори і фауни.

У складі області налічується 23 райони, 5 міст обласного і 6 – районного значення, 46 селищ міського типу, 1625 сільських населених пунктів – всього понад 1680 населених пунктів.

Основними джерелами забруднення довкілля на Житомирщині продовжують залишатися промислові атмосферні викиди.

За даними обласного управління статистики протягом 2014 року підприємствами області утворено 569,5 тис. тонн відходів І-ІV класів небезпеки, зокрема відходи І класу небезпеки – 0,065 тис. т, відходи ІІ класу небезпеки – 0,3 тис. т, відходи ІІІ класу небезпеки – 1,03 тис. т, ІV класу небезпеки – 568,17 тис. т.

Забруднення довкілля призводить до включення забруднюючих речовин до біохімічних ланцюгів рослин і тварин та їх хронічної інтоксикації.

Загальний обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел у 2014 році склав 10,9 тис. тонн.

Серед токсичних компонентів, які викидаються автотранспортом, майже 79% становить оксид вуглецю, 14,3% - вуглеводні, 6,2% - оксиди азоту, 0,5% - сірчистий ангідрид, 0,6 % - сажа.

У результаті широкомасштабних осушувальних робіт значних втрат зазнали водно–болотні угіддя Полісся, які перебувають під загрозою зникнення.

Хибна практика планування екстенсивного лісокористування призвела до значного виснаження лісів, зниження загальної продуктивності ценозів, погіршення товарної структури лісосічного фонду. Лісові масиви області є одними із найбільш постраждалих в Україні. Зокрема частка лісів, які відповідно до чинного законодавства вважаються постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи, дорівнює 60%.

5.1.3. Заходи щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття

На підставі вивчення стану та загроз рослинному світу як складової біорізноманіття науковцями області запропоновані першочергові завдання з вивчення й охорони рідкісних видів судинних рослин, а саме:

- вивчення біорізноманіття лісостепової частини Житомирської області та виявлення у цьому регіоні рідкісних видів судинних рослин;

- вивчення репрезентативності мережі об’єктів природно-заповідного фонду Житомирської області у відношенні до рідкісних видів судинних рослин і флори області вцілому;

- пошуки у типових місцезростаннях популяцій видів, які нині вважаються зниклими в області, відомих за старими даними, з метою їх заповідання;

- заповідання ряду популяцій рідкісних видів, які заслуговують на індивідуальну охорону і яким загрожує зникнення;

- моніторинг за станом популяцій рідкісних видів, ведення созологічних паспортів на окремі найбільш цінні популяції.

Основними заходами щодо зниження загроз біорізноманіттю є зменшення суцільного вирубування лісів, рекреаційного навантаження, випасання худоби та витоптування нею рослин, заготівлі біоресурсів із медичною й харчовою метою, екологічно вмотивоване ведення сільського і промислового виробництва, протидія браконьєрству й забрудненню навколишнього середовища. Отже, як свідчить практика, найбільш ефективними способам збереження видів природної фауни, флори і локальних популяцій є організація у місцях їхнього зростання заповідників, заказників та інших категорій об’єктів природно-заповідного фонду, широка просвітницька робота, введення системи заохочень.

5.1.4. Формування екомережі

Головна мета створення екомережі – загальне покращення стану довкілля, а також умов життя людини та посилення здатності живої природи до самовідновлення.

Конвенція Загальноєвропейської мережі передбачає створення єдиної цілісної у функціональному аспекті і неперервної системи природних територій, важливих у міжнародному відношенні, яка б забезпечила стабільне існування біосфери та функціонування природних систем задоволення життєдіяльності людини.

Загальносформована програма формування національної екологічної мережі на 2000-2015 роки була розроблена відповідно до рекомендацій всесвітньої стратегії збереження ландшафтного та біорізноманіття щодо питання формування Загальноєвропейської екологічної мережі як єдиної просторової системи територій країн Європи з природним або частково зміненим станом у контексті вимог подальшого опрацювання, вдосконалення й розвитку екологічного законодавства України.

У Законі України «Про екологічну мережу України» сформульовано основні принципи формування, збереження та використання екомережі. Разом із тим прийняття закону не призвело до суттєвих зрушень у вирішенні проблеми ідентифікації конкретних територій, які мають входити до складу екомережі для забезпечення належного режиму їх використання. Формування переліків територій і об’єктів екомережі, розроблення Зведеної, регіональних та місцевих схем і відповідних програм формування екомережі, враховуючи регламентацію відповідних процедур Законом України «Про екологічну мережу України», є складною, але вирішуваною проблемою, яка потребує багато часу. Питання державного обліку територій і об’єктів екомережі та їх моніторингу потребують додаткового опрацювання, у тому числі на рівні нормативно-проектної роботи. Іншим питанням, що залишається фактично неврегульованим, є реєстрація обмежень, які необхідні для забезпечення режиму використання територій, що є складовими екомережі. З точки зору використання Закону України «Про екологічну мережу України» для регулювання зазначених відносин можна говорити про певну декларативність його положень, що пов’язана з відсутністю будь-яких додаткових вимог до власників землі та землекористувачів і обмежень на використання земельних ділянок – складових екомережі.

На територіях – складових національної екологічної мережі - має бути забезпечене проведення спеціальних заходів, спрямованих на запобігання знищенню чи пошкодженню природних ландшафтів, рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України; збереження видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України; регіонально рідкісних видів, поліпшення середовища їх існування, створення належних умов для розмноження у природних умовах та для розселення.

Основні складові структурних елементів екологічної мережі Житомирської області наведені в таблиці 5.1.4.1.

Складові структурних елементів екологічної мережі

Таблиця 5.1.4.1

№ з/п	Одиниці адмі-ніст-ратив-но-тери-торі-ального устрою	За-га-ль-на площа, тис. га	За-га-льна площа екомережі, тис. га	Складові елементи екомережі, тис. га
				Об’єкти ПЗФ	Водно-болотні угіддя	Відкриті заболочені землі	Водоохоронні зони, винесені в натуру	Землі водного фонду	Ліси та інші лісовкриті площі	Курортні та лікувально-оздоровчі території	Рекреаційні території	Землі під консервацією	Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом	Пасовища, сіножаті	Радіоактивно забруднені землі, що не використовуються в господарстві
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16
	Житомирська область	2982,7	1831,19*	136,58	30,3	101,2	163,3	55,4	1096,39	0,1	0,5	0,1	38,3	312,1	33,5

* Загальна площа екологічної мережі становить 1831,19 тис. га у зв’язку із урахуванням того, що території ПЗФ одночасно перебувають у інших складових елементах.

5.1.5. Біобезпека та поводження з генетично модифікованими організмами

У сучасних умовах науково-технічного прогресу, поширення новітніх технологій, а також сфер їх застосування невід'ємною складовою екологічної безпеки Житомирщини стає біологічна безпека при поводженні з генетично модифікованими організмами. В аспекті її правової регламентації слід ураховувати, що забезпечення біологічної безпеки можливе за умови застосування системи правових, організаційно-управлінських, технічних та інших засобів, що запобігають виникненню небезпечних для здоров'я людини та довкілля наслідків генно-інженерних маніпуляцій; досягнення біобезпеки у межах області має здійснюватись із дотриманням принципу застереження, зумовленого відсутністю науково обґрунтованих даних щодо міри можливої небезпеки генетично модифікованих організмів для біорізноманіття і здоров'я людини, та принципу запобігання заподіянню екологічної шкоди; біобезпека допускає наявність прийнятного рівня ризику при здійсненні генетично-інженерної діяльності; забезпечення біобезпеки зумовлює необхідність вироблення, прийняття та дотримання спеціальних правил і нормативів оцінки та управління ризиком тощо.

Аналіз поняття «біобезпека» тісно пов'язаний із проблемою її забезпечення. Досягнення певної мети (в даному випадку - запобігання можливому негативному впливу генетично модифікованих організмів на довкілля та людський організм) можливе шляхом застосування певної сукупності засобів різнопланового характеру, що реалізуються здійсненням відповідних заходів. Вибір конкретних засобів та процедури їх втілення в життя залежить від того, що потрібно отримати, яка кінцева мета такої діяльності, а також від особливостей об'єктів (суб'єктів), щодо яких ці засоби застосовуються. Мета правового регулювання генетично-інженерної галузі в частині забезпечення її біобезпеки є зрозумілою - захист довкілля та людини від можливих небезпечних наслідків такої діяльності шляхом її належного впорядкування. При цьому необхідно виділити та врахувати особливості розвитку і функціонування цієї галузі, що підлягає правовому регулюванню, а отже, має бути закріплена та впорядкована за допомогою правових норм. Генетично модифіковані організми та продукція з їх вмістом є результатом застосування методів генної інженерії - одного із напрямів новітніх біотехнологій, який, починаючи з 70-х років минулого століття і до сьогодні, інтенсивно розвивається.

Досягнення в галузі біотехнології відкривають Житомирщині широкі перспективи і знаходять своє застосування сьогодні у медицині, виробництві фармацевтичних препаратів, сільському господарстві, харчовій промисловості, зберіганні продуктів, запобіганні захворюваності тварин, переробці сміття, біологічному відновленні або очищенні довкілля тощо; але переміщення продуктів генної інженерії за межі лабораторій і поширення їх у найрізноманітніших сферах людського життя сприймається досить неоднозначно як вченими, так і широкою громадськістю. Зумовлено це різними причинами, передусім відсутністю науково доведеного факту безпечності застосування генетично модифікованих організмів для людини та довкілля, тобто використання досягнень генної інженерії з одного боку надає людині значні можливості як у науково-дослідній, так і у прикладній сферах, з іншого - пов'язане із певним ризиком.

Тому на даному етапі необхідним є забезпечення запобігання потенційним негативним наслідкам (у тому числі віддаленим у часі) здійснення генетично-інженерної діяльності. Важлива роль у цьому процесі належить засобам правового регулювання відповідної сфери суспільних відносин. Саме тому протягом останніх десятиліть в екологічному праві (насамперед міжнародному) в рамках інституту правового забезпечення збереження біологічного різноманіття розвивається новий напрям - правове регулювання забезпечення біобезпеки при поводженні з генетично модифікованими організмами.

Регулювання питань забезпечення біобезпеки у генно-інженерній галузі на міжнародному рівні здійснюється передусім у рамках природоохоронної діяльності ООН, а також у межах регіональних міждержавних утворень (наприклад, Європейський Союз).

Аналіз норм міжнародно-правових актів, які регулюють відносини у сфері поводження з генетично модифікованими організмами, свідчить, що вони розроблені з урахуванням загальновизнаних положень та принципів екологічного права. Основні з цих принципів у загальному вигляді були сформовані ще у 1972 р. на Стокгольмській конференції з навколишнього середовища у відповідних деклараціях і надалі розвинені у Всесвітній стратегії розвитку (1980 p), Всесвітній хартії природи (1982 p), документах, розроблених Всесвітньою комісією з навколишнього середовища та розвитку (створена у 1987 p), Конференцією з навколишнього середовища та розвитку (1992 p., Ріо-де-Жанейро) тощо. Саме в них були сформульовані зобов'язальні засади збереження живої та іншої природи, які стали свого роду стратегічним дороговказом при формуванні нормативної бази, покликаної врегульовувати розвиток і впровадження у практику досягнень однієї з новітніх технологій - біотехнології та її складової - генної інженерії.

Головною думкою цих міжнародних документів є те, що природні ресурси Землі, включаючи повітря, ґрунти, флору і фауну та особливо репрезентативні зразки природних екосистем, мають бути збережені на благо теперішніх та прийдешніх поколінь шляхом детального планування діяльності людини й управління нею в міру необхідності; при здійсненні людиною будь-якої діяльності не повинні порушуватися важливі екологічні процеси і системи підтримання життя, слід зберігати генетичне різноманіття та забезпечувати стале використання видів та екосистем.

Особливе значення для регулювання відносин у сфері поводження з генетично модифікованими організмами мають положення окремих документів, прийнятих у 1992 р. на Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку в Ріо-де-Жанейро. Серед них слід виділити Декларацію з навколишнього середовища та розвитку (Декларація Ріо) та Конвенцію про біологічне різноманіття.

Важливу роль відіграє Конвенція про біологічне різноманіття, прийнята 5 червня 1992 р. та ратифікована Україною 29 листопада 1994 р.. Її метою є збереження та стале використання біологічного різноманіття, спільне отримання на справедливій та рівній основі вигод, пов'язаних із використанням генетичних ресурсів. Низка положень цієї конвенції стосується здійснення діяльності у сфері сучасної біотехнології, у тому числі генної інженерії. Зокрема у ній визначається доступ до генетичних ресурсів; передача біотехнологій; розподіл вигод, пов'язаних із використанням біотехнології; питання біобезпеки. У ст. 19 Конвенції звертається увага на необхідність прийняття додаткового документа, який визначав би порядок безпечної передачі, використання та застосування генетично модифікованих організмів; умови міждержавного обміну наявною інформацією про правила використання таких організмів та порядок дотримання техніки безпеки при поводженні з ними, а також про потенційно можливий шкідливий вплив генетично модифікованих організмів на довкілля тощо.

Крім безпосередньої вказівки на необхідність прийняття спеціального документа, який регламентував би порядок поводження з генетично модифікованими організмами, потреба у прийнятті такого роду нормативного акта пояснювалася цілою низкою причин. Серед них можна виділити такі взаємозумовлені обставини як швидкий розвиток та поширення сучасної біотехнології; надходження продуктів генної інженерії на світовий ринок товарів; ймовірність неконтрольованого вивільнення генетично модифікованих організмів у довкілля; наявність потенційного ризику для здоров'я людини та навколишнього природного середовища при поводженні з генетично модифікованими організмами й продукцією із вмістом генетично модифікованих компонентів. Оскільки зупинити розвиток біотехнології сьогодні неможливо, то важливим фактором стає розробка заходів її безпеки щодо довкілля та здоров'я людини, а також механізму їх ефективної реалізації. Це було ще одним чинником, який зумовлював потребу прийняття спеціального документа. Оскільки на час обговорення питання про доцільність чи недоцільність прийняття відповідного спеціального міжнародного документа щодо генетично модифікованих організмів розміщення на ринку продуктів біотехнології вже відбулося, то, безумовно, виникла потреба у виробленні таких міжнародно-правових норм, які б, не перешкоджаючи розвиткові торговельних відносин на світовому ринку продукції, забезпечували при цьому належний захист довкілля та здоров'я людей.

У результаті тривалої роботи, яка супроводжувалася бурхливими дебатами, 29 січня 2000 р. у Монреалі (Канада) було підписано Протокол з біобезпеки до Конвенції про біологічне різноманіття, який набув чинності 11 вересня 2003 р. Основною метою Протоколу є забезпечення належного рівня захисту людини та навколишнього природного середовища у сфері передачі, обробки та використання генетично модифікованих організмів, які є результатом сучасної біотехнології, при цьому основна увага приділяється транскордонному переміщенню.

Цей документ розроблений з урахуванням принципу застереження, який має застосовуватись у разі "прийняття рішень в умовах наукової невизначеності щодо шкідливих наслідків запропонованої діяльності для навколишнього середовища та здоров'я людей" і є одним з найважливіших у процесі запобігання заподіянню шкоди довкіллю ще до того, як вона виникне.

Щодо сфери дії Протоколу з біобезпеки, то він застосовується до транскордонного переміщення, транзиту, обробки та використання усіх генетично модифікованих організмів, які можуть несприятливо вплинути на збереження та стале використання біологічного різноманіття, з урахуванням також ризиків для здоров'я населення. Проте є окремі випадки, на які сфера дії документа не поширюється. Наприклад, згідно зі ст.5 положення Протоколу не застосовуються до генетично модифікованих об'єктів, що мають форму фармацевтичних препаратів для людини.

Отже, Протокол з біобезпеки встановлює правила поводження з генетично модифікованими організмами. При цьому вони є різними залежно від типу діяльності щодо генетично модифікованих організмів, зокрема виділяються такі: транзит генетично модифікованих організмів; використання їх у закритих системах; транскордонне переміщення для цілеспрямованого вивільнення у довкілля; транскордонне переміщення генетично модифікованих організмів, що призначені для використання як продовольства, кормів або для переробки. Ці види діяльності вчиняються із застосуванням процедури попередньої обґрунтованої згоди; процедури щодо генетично модифікованих організмів, які призначені для використання як продовольства, корму або для переробки; обробки, транспортування, упаковки та ідентифікації; інформування громадськості та її участі.

У 2002 р. Україна приєдналася до Протоколу з біобезпеки. Це лише один із перших кроків на шляху до формування сукупності нормативно-правових актів, призначених врегульовувати відносини у сфері поводження з генетично модифікованими організмами. В українському законодавстві немає спеціального закону про забезпечення біобезпеки при здійсненні генетично-інженерної діяльності.

Оскільки протягом 90-х років минулого століття генетично модифіковані організми з'явилися на території України, виникла нагальна потреба у виробленні та нормативному затвердженні певних правил, які регламентували б діяльність щодо них. Серед перших документів, покликаних врегулювати цю сферу суспільних відносин, можна виділити кілька урядових актів - це розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 р. про створення Міжвідомчої ради з питань регламентації випробувань, реєстрації і використання трансгенних рослин в Україні при Державній комісії по випробуванню та охороні сортів рослин Мінагропрому України. Наступним кроком стало затвердження урядом 17 серпня 1998 р. Тимчасового порядку ввезення, державного випробування, реєстрації та використання трансгенних сортів рослин в Україні. Даний документ приймався для посилення правового регулювання відносин, що виникали у результаті розвитку генетично-інженерної галузі.14 грудня 2001 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про утворення Міжвідомчої ради з питань новітніх біотехнологій". Фактично цими кількома нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України й обмежується законодавство, призначене для регулювання відносин у сфері генетичної інженерії.

Поряд із цим протягом останніх років до ряду законів були внесені зміни та доповнення, якими частково врегульовано й відносини у сфері поводження з генетично модифікованими об'єктами. Йдеться, зокрема, про Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", ст.1 якого після внесення змін і доповнень серед ряду факторів середовища життєдіяльності виділяє й біологічні, до яких віднесено вірусні, пріонні, бактеріальні, паразитарні тощо.

Про можливість виробництва продуктів за допомогою генної інженерії йдеться також у Законі України "Про тваринний світ". Так згідно з вимогами ст.51 цього Закону створення нових штамів мікроорганізмів, біологічно активних речовин, виведення генетично змінених організмів, виробництво інших продуктів біотехнології здійснюється лише на підставі позитивних висновків державної екологічної експертизи. Використання цих організмів і речовин без позитивних висновків екологічної експертизи забороняється. До того ж, як зазначено у ст.53 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", їх виробництво й використання здійснюється тільки після проведення комплексних досліджень їх впливу на здоров'я та навколишнє природне середовище за дозволом Міністерства охорони здоров'я України і Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Отже, зазначені організми є об'єктами екологічної експертизи. Таким чином, до них мають застосовуватися положення, закріплені в інших законах України екологічного спрямування. Зокрема, йдеться про Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (ст.53, 57) та Закон України "Про екологічну експертизу" (ст.13).

Важливими є норми, що містяться в Законі України "Про захист прав споживачів". Їх належне застосування також сприятиме досягненню необхідного рівня біобезпеки. Так ст.18 Закону закріплює право споживачів на інформацію про товари (роботи, послуги). Згідно зі змінами, внесеними до цього закону 10 січня 2002 р., до такої інформації належить також обов'язкова позначка на відповідному товарі, яка свідчить про "застосування генної інженерії під час виготовлення товарів". Це положення закону співзвучне з відповідними вимогами міжнародних документів, наприклад, Картахенського протоколу з біобезпеки (ст.18), де закріплені вимоги щодо обов'язкового маркування продукції, яка містить або складається з генетично модифікованих організмів.

5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу

5.2.1. Загальна характеристика рослинного світу

На території області охороняється 99 видів судинних рослин, 6 видів грибів, 7 видів вородостей.

З метою охорони рослин та попередження виникнення і розповсюдження осередків шкідників та хвороб у 2014 році на території лісогосподарських підприємств проводилися планові лісопатологічні обстеження на площі 96 тис. га.

Лісовою охороною лісогосподарських підприємств області згідно з затвердженими проектними відомостями постійно проводився рекогносцирувальний нагляд за найбільш небезпечними шкідниками (сосновим пильщиком, шовкопрядом, п’ядуном сосновим та ін.).

Упродовж 2014 року працівниками лісової охорони державних лісогосподарських підприємств з метою впровадження біологічних методів боротьби з шкідниками лісових насаджень було розвішано 631 шпаківню і синичник, огороджено 345 мурашників.

Інформація щодо видів рослин, яким загрожує небезпека, наведена в таблиці 5.2.1.1.

Перелік видів судинних рослин, водоростей, грибів та лишайників, яким загрожує небезпека

Таблиця 5.2.1.1

Назва виду	Кількість видів	Види, яким загрожує небезпека
		2009	2010	2011	2012	2013	2014
Судинні рослини	599	70	70	70	70	99	99
Гриби	126	1	1	1	1	6	6
Водорості	6	5	5	5	5	5	5
Лишайники	140	-	-	-	-	-	-
Разом:	871	76	76	76	76	110	110

5.2.2. Охорона, використання та відтворення лісів

Ліс відіграє важливу роль у житті й господарській діяльності людини. Значну частину своїх потреб вона може задовольнити його дарами. Ліс дає сировину для виготовлення паперу, тканини, штучної шкіри, синтетичного каучуку, полімерних матеріалів, різних хімікатів, деревину для будівництва і виготовлення меблів, харчові продукти (гриби, ягоди), корми для тваринництва, сприяє підтриманню нормального водного режиму річок, оздоровлює клімат й атмосферу, захищає ґрунти від ерозії.

Вчені ще кілька століть тому почали вивчати ліс і закони його розвитку, методи раціонального його використання та відновлення.

Великий внесок у лісознавство зробили вітчизняні вчені. Серед них слід особливо відзначити Г.М. Висоцького – основоположника теорії стосовно лісорозведення, праці П.С. Погребняка про типи лісу.

Житомирська область займає одне з провідних місць в Україні за запасами лісових ресурсів. Загальний запас стовбурової деревини становить понад 200 млн. м3.

Площа земель лісогосподарського призначення становить 1096,39 тис. га, у тому числі:

- державних лісогосподарських підприємств Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства – 796,6 тис. га;

- комунальних лісогосподарських підприємств – 299,79 тис. га.

Лісистість Житомирщини становить 34,1%.

Землі лісогосподарського призначення

Таблиця 5.2.2.1

№ з/п		Одиниця виміру	Кількість	Примітка
1	2	3	4	5
1.	Загальна площа земель лісогосподарського призначення	тис. га	1096,39
	у тому числі:
1.1	площа земель лісогосподарського призначення державних лісогосподарських підприємств	тис. га	796,6
1.2	площа земель лісогосподарського призначення комунальних лісогосподарських підприємств	тис. га	299,79
1.3	площа земель лісогосподарського призначення, що не надана у користування	га	-
2.	Площа земель лісогосподарського призначення, що вкрита лісовою рослинністю	тис. га	967,0
3.	Лісистість (відношення покритої лісом площі до загальної площі регіону)	%	34,1

Підвищення лісистості України для лісівників Житомирщини є одним із важливих завдань при виконанні державної програми «Ліси України» й орієнтиром досягнення оптимальної лісистості області – 37%.

Підприємствами обласного управління лісового та мисливського господарства в 2014 році виконані всі заплановані лісокультурні заходи.

Загалом по облуправлінню відтворено лісів на землях лісового фонду загальною площею 5940 га при завданні 5600 га, що становить 106 %.

Лісовідновлення виконано на площі 3860 га, у тому числі лісових культур посаджено на площі 3850 га і на площі 2080 га відбулося природне поновлення.

Відповідно до вимог Інструкції з проектування технічного приймання, обліку й оцінки якості лісокультурних об’єктів підприємствами Житомирського облуправління лісового та мисливського господарства проведено осінню інвентаризацію лісових розсадників, шкілок, плантацій, лісових культур і ділянок природного поновлення.

Інвентаризації підлягало 11773 га лісових культур, які атестовано за І класом якості – 4670 га (40%), ІІ класом – 5898 га (50 %), ІІІ класом – 1205 га (10%).

Фактична приживлюваність лісових культур 1-3 року вирощування становить 89,5%, що перевищує нормативну (87,6%) на 1,9%. У лісових культур першого року вирощування фактична приживлюваність становить 91,6%, другого – 90,8%, третього – 86,2%, що перевищує нормативну відповідно на 1,6; 0,8; 3,2%%.

Переведено у вкриті лісом землі 4832 га лісових культур, із них по сосні звичайній – 2854 га, дубу звичайному – 745 га.

Дочірніми підприємствами обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» проведено лісовідновлення на загальній площі 2225 га, з них створення лісових культур – 1356 га, природне поновлення - 847 га.

Доповнення лісових культур здійснено на площі 1189 га. Посіяно 6,36 га розсадників. Створено 22,2 га плантацій новорічних ялин.

Динаміка лісовідновлення, лісорозведення та створення захисних насаджень із 2010 по 2013 роки і за 2014 (звітний) рік наведена в таблиці 5.2.2.2.

Динаміка лісовідновлення та створення захисних лісонасаджень, га

Таблиця 5.2.2.2.

	2010	2011	2012	2013	2014
Лісовідновлення, лісорозведення на землях лісового фонду	4240,3	8773,2	7840,6	8343,3	8155
Створення захисних лісонасаджень на непридатних для с/г землях	-	-	70	50	-
Створення полезахисних лісових смуг	-	-	-	-	-

З метою проведення профілактичних і попереджувальних заходів з охорони лісів від пожеж державними підприємствами обласного управління лісового та мисливського господарства у 2014 році влаштовано 13 км протипожежних розривів, 3357 км мінералізованих смуг, проведено догляд за 15087 км протипожежних розривів і мінсмугами, перекрито 1673 позапланові дороги, здійснено 88 виступів у засобах масової інформації.

Проведено 1302 рейди із виявлення порушень правил пожежної безпеки; виявлено 135 порушників, яких притягнуто до адміністративної відповідальності; накладено штрафів на загальну суму 6358 грн.

У 2014 році у лісах Житомирської області зафіксовано 17 випадків лісових пожеж на загальній площі 2,93 га.

Інформацію щодо загибелі лісових насаджень від пожеж наведено в табл. 5.2.2.3.

Загибель лісових насаджень від пожеж

Таблиця 5.2.2.3

№	Район	Кількість випадків	Пройдено пожежами , га Площа на 1 випадок, га					Завдані збитки, тис. грн.
			Лісові землі		Нелісові землі	Звітний рік, га	Попередній рік, га	всього	в т.ч. побічні **
			всього	в т.ч. верховими
1.	Житомирська область	17	2,93	-	-	0,17	-	27,7	27,4

Збитки від пожеж становлять 27,7 тис. грн., у тому числі прямі – 0,3 тис. грн. та побічні 27,4 тис. грн.

Протягом 2014 року державними підприємствами Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства та дочірніми підприємствами Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» рубки головного користування проводилися в межах затверджених розрахункових лісосік.

Інформація щодо спеціального використання лісових ресурсів державного значення за минулий рік наведена в табл. 5.2.2.4.

Таблиця 5.2.2.4

Спеціальне використання лісових ресурсів державного значення у 2014 році

Район	Затверджена розрахункова лісосіка, тис. м^3	Фактично зрубано разом, га/тис.м^3	Зрубано по господарствах
			хвойні		твердолистяні		м’яколистяні
			розрахун-кова лісосіка, тис. м^3	фактично зрубано, га/тис. м^3	розрахун-кова лісосіка, тис. м^3	фактично зрубано, га/тис. м^3	розра-хункова лісосіка, тис. м^3	фактично зрубано, га/тис. м^3
Житомир-ська область	1576,7	5651/1455,12	955,4	3411/971,83	162,2	622,9/149,7	459,1	1617,1/333,59

Примітка. Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 р. No761, всихаючі ялинові та соснові насадження (19062 м. куб.), що за віком відповідали проведенню рубок головного користування, але не відповідали категоріям захисності, були призначені до термінової рубки замість здорових листяних насаджень інших категорій лісу і вирубані в межах загального розміру розрахункової лісосіки замість здорових деревостанів у державних підприємствах Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства.

5.2.3. Стан використання природних недеревних рослинних ресурсів

Ліси Житомирщини віддавна були місцем заготівлі грибів, ягід, лікарської сировини не тільки для населення, а й для промислових потреб.

У практичному сенсі дикорослі види становлять понад 60% загальної кількості видів покритонасінних рослин регіону, але тривале надмірне використання природних ресурсів багатьох цінних лікарських рослин, інтенсифікація господарського використання територій з наявністю лікарських рослин, несприятлива екологічна ситуація в зоні з високим ресурсним потенціалом після аварії на Чорнобильській АЕС спричинили значне погіршення стану ресурсів більшості дикорослих лікарських рослин. Сьогодні ПрАТ «Ліктрави» - найбільший виробник лікарських засобів із лікарської рослинної сировини в Україні. Більш як 1000 аптек і фірм нашої країни ведуть реалізацію продукції акціонерного товариства. У його асортименті близько 60 найменувань лікарських трав та зборів. Їх заготівлю проводять в екологічно чистих регіонах України, велика кількість сировини завозиться з інших держав: Китаю, Індії, Єгипту, Молдови, Польщі тощо.

Динаміка заготівлі лікарської сировини, т

Таблиця 5.2.3.1

Рік	Вид рослин	Обсяги заготівлі, т
		встановлені ліміти	фактично заготовлено
2009	Аїр корінь	-	1,0
	Алтей корінь	-	-
	Безсмертник квітки	-	8,0
	Березові бруньки	-	1,3
	Глоду плоди	-	0,5
	Глоду квітки	-	-
	Бузини квітки	-	0,5
	Дубова кора	-	-
	Девясил корінь	-	-
	Материнка трава	-	-
	Звіробою трава	-	9,15
	Золототисячник трава	-	0,15
	Калган корінь	-	0,15
	Крушини кора	-	2,5
	Кукурудзяні рильця	-	0,5
	Кропива листя	-	2,9
	Липа цвіт	-	0,17
	Мати-й-мачухи листя	-	2,0
	Вільхові шишки	-	0,15
	Хвощ польовий трава	-	2,5
	Грицики трава	-	-
	Подорожник листя	-	1,4
	Полину трава	-	2,3
	Пустирнику трава	-	1,1
	Пижмо квітки	-	3,1
	Ромашка квітки	-	-
	Горобини плоди	-	0,11
	Соснові бруньки	-	0,2
	Сушениці трава	-	-
	Деревію трава	-	0,5
	Споришу трава	-	0,59
	Фіалки трава	-	0,13
	Череди трава	-	6,0
	Чистотілу трава	-	1,0
	Чорниці пагони	-	0,7
	Чебрецю трава	-	-
	Шипшини плоди	-	-
	Всього	-	48,6
2010	Глоду плоди	-	2,0
	Деревію трава	-	4,10
	Дубова кора	-	3,20
	Ехінацеї пурпурової кореневища з коренями	-	0,01
	Звіробою трава	-	2,60
	Золототисячника трава	-	0,49
	Нагідок квітки	-	0,17
	Квасолі стулки	-	0,33
	Кропиви листя	-	6,09
	Лепехи кореневища	-	9,63
	Липи цвіт	-	1,82
	Материнки трава	-	4,50
	Мати-й-мачухи листя	-	3,06
	Пижмо квітки	-	1,76
	Подорожника великого листя	-	1,94
	Полину гіркого трава	-	8,02
	Причепи листя	-	1,45
	Причепи трава	-	7,49
	Пустирника трава	-	0,10
	Соснові бруньки	-	0,11
	Споришу трава	-	4,88
	Фіалки трава	-	0,08
	Хвоща польового трава	-	6,03
	Цмину піскового, суцв.	-	3,50
	Чебрецю трава	-	1,94
	Чистотілу трава	-	0,33
	Чорниці пагони	-	2,60
	Шипшини плоди	-	1,41
	Всього	-	79,64
2011	Глоду плоди	-	2,52
	Деревію трава	-	4,10
	Дубова кора	-	3,20
	Ехінацеї пурпурової кореневища з коренями	-	0,01
	Звіробою трава	-	3,80
	Золототисячника трава	-	0,49
	Нагідок квітки	-	0,17
	Квасолі стулки	-	0,33
	Кропиви листя	-	6,08
	Лепехи кореневища	-	9,63
	Липи цвіт	-	1,82
	Материнки трава	-	4,57
	Мати-й-мачухи листя	-	3,06
	Пижмо квітки	-	1,76
	Подорожника великого листя	-	1,73
	Полину гіркого трава	-	10,12
	Причепи листя	-	1,45
	Причепи трава	-	7,49
	Пустирнику трава	-	0,10
	Соснові бруньки	-	0,11
	Споришу трава	-	4,88
	Фіалки трава	-	0,06
	Хвоща польового трава	-	6,03
	Цмину піскового, суцв.	-	3,50
	Чебрецю трава	-	1,94
	Чистотілу трава	-	0,33
	Чорниці пагони	-	2,60
	Шипшини плоди	-	1,43
	Всього	-	83,31
2012	Глоду плоди	-	2,54
	Деревію трава	-	4,0
	Дубова кора	-	3,21
	Ехінацеї пурпурової кореневища з коренями	-	0,01
	Звіробою трава	-	3,82
	Золототисячника трава	-	0,49
	Нагідок квітки	-	0,19
	Квасолі стулки	-	0,31
	Кропиви листя	-	6,05
	Лепехи кореневища	-	9,64
	Липи цвіт	-	1,82
	Материнки трава	-	4,53
	Мати-й-мачухи листя	-	3,06
	Пижмо квітки	-	1,76
	Подорожника великого листя	-	1,75
	Полину гіркого трава	-	10,12
	Причепи листя	-	1,45
	Причепи трава	-	7,51
	Пустирнику трава	-	0,10
	Соснові бруньки	-	0,11
	Споришу трава	-	4,89
	Фіалки трава	-	0,06
	Хвоща польового трава	-	6,08
	Цмину піскового, суцв.	-	3,50
	Чебрецю трава	-	1,95
	Чистотілу трава	-	0,31
	Чорниці пагони	-	2,62
	Шипшини плоди	-	1,43
	Всього	-	83,31
2013	Березові бруньки	-	4,4
	Вільхи супліддя	-	1,8
	Горобини плоди	-	0,228
	Горобини (аронії) чорноплідної плоди	-	3,5
	Деревію трава	-	1,3
	Звіробій	-	1,5
	Золототисячника трава	-	0,827
	Кропиви листя	-	0,991
	Крушини кора	-	10,3
	Лепехи кореневища	-	2,2
	Липи квітки	-	1,3
	Мати-й-мачухи листя	-	1,002
	Меліси трава	-	0,510
	Подорожника великого листя	-	0,802
	Полину гіркого трава	-	1,850
	Причепи трава	-	4,3
	Ромашки квітки	-	18,983
	Хвоща польового трава	-	0,069
	Хмелю шишки	-	5,214
	Цмину піщаного квітки	-	1,186
	Чистотілу трава	-	0,408
	Всього	-	62,67
2014	Бузина (цвіт)	-	7,5
	Причепа (трава)	-	-
	Калган (корінь)	-	1,7
	Крушина (кора)	-	59,0
	Кропива (листя)	-	5,0
	Лепеха (кореневища)	-	5,0
	Липа (цвіт)	-	12,0
	Цмину піщаного квітки	-	13,0
	Всього	-	103,2

5.2.4. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів

Антропогенна трансформація природного покриву Житомирської області призвела до зменшення чисельності популяцій багатьох видів судинних рослин. У регіоні, як і в Україні в цілому, складається загальна негативна тенденція збіднення флори, при цьому найбільш вразливими виявилися реліктові та ендемічні види, види, що знаходяться на межі ареалу, види з вузькою екологічною амплітудою, які зустрічаються виключно у специфічних екологічних нішах (наприклад, скельні папороті), цінні лікарські та декоративні види, види складного життєвого циклу тощо.

При відборі видів до списку рідкісних застосований загальний принцип обов’язковості охорони в області видів судинних рослин, які вже мають високий статус охорони – міждержавний (занесені до світового Червоного списку; Бернської конвенції, Європейського Червоного списку) або загальнодержавний (занесені до «Червоної книги України» (2009)). Крім того, до списку рідкісних в області включена численна група регіонально рідкісних видів, популяції яких у Житомирській області є рідкісними, проте в інших регіонах України є більш звичайними.

З використанням зазначених принципів формування в регіоні розроблено й затверджено рішенням XXVІ сесії обласної ради V скликання від 08.09.10 № 1162 «Про затвердження переліку регіонально рідкісних видів судинних рослин Житомирщини» сучасний Список регіонально рідкісних видів судинних рослин Житомирської області, який включає 154 види, що становить близько 10% видів флори судинних рослин на цій території.

Всього рослинний світ області налічує близько 1550 видів, із яких підлягають особливій охороні за Бернською конвенцією (1979) 13 видів; занесені до Європейського червоного списку рідкісних видів, які зникають у Всесвітньому масштабі (1991), - 4 види; занесені до Червоної книги України (2009) 99 видів тощо.

Охорона невиснажливого використання та відтворення дикорослих рослин

Таблиця 5.3.4.1.

Район	Усього видів рослин, занесених до Червоної книги України, екз.	Усього рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, од.	Кількість видів рослин, занесених до Червоної книги України, відтворено на територіях та об’єктах ПЗФ, екз., назва	Кількість популяцій видів рослин, занесених до Червоної книги України, які зникли, од., назва
Житомирська область	99	26	12	-
			Підсніжник звичайний (Galanthus nivalis L.), любка зеленоквіткова (Platanthera chlorantha (Cust.) Rchb.), коручка темно-червона (Epipactis atrorubens (Hoffm. ex Bernh.) Besser), пухирник малий (Utricularia minor L.), гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis (L.) Rich.), пухирник середній (Utricularia intermedia Hayne), любка дволиста (Platanthera bifolia (L.) Rich.), лілія лісова (Lilium martagon L.), гудієра повзуча (Goodyera repens (L.) R. Br.), ситняг карніолійський (Eleocharis carniolica W.D.J.Koch), журавлина дрібноплода (Oxycoccus microcarpus Turcz. ex Rupr.), росичка середня (Drosera intermedia Hayne).	-

5.2.5. Адвентивні види рослин

Адвентивні рослини з’явилися на території Житомирської області внаслідок навмисного або випадкового занесення людиною. За способом занесення виділяють ксенофіти, занесені випадково (більшість адвентивних рослин) ергазіофіти, занесені навмисно (клен американський, акація біла).

У флорі Житомирщини налічується понад 535 видів адвентивних рослин, що складає близько 34% від усіх судинних рослин. Простежується тенденція збільшення їх кількості й розширення спектра місцезростання.

Поширення частини з них, за даними науковців, вийшло з-під контролю та нині має характер експансії, причому сучасний період характеризується їх активним укоріненням не тільки у поширених та антропогенних екотопах, але й у природних, особливо болотних і заплавних. До таких видів в області треба віднести борщівники Сосновського та Монтегацци, ехиноцистис шипуватий, золотушник канадський, айстру ланцетну тощо.

Боротьба з цими видами не проводиться (вони не є карантинними), тобто вони швидко поширюються, утворюючи нові ценози та активно розростаються, збільшуючи свої популяції, вкрай негативно впливаючи (пригнічуючи з подальшим знищенням) на стан аборигенних видів і ценозів.

Співвідношення географо-генетичних груп адвентивних видів флори

Таблиця 5.2.5.1

Географо-генетичні групи антропофітів	Число антропофітів	% від всіх антропофітів	Число ксенофітів	% від всіх ксенофітів
Європейська	99	37,6	105	38,0
Південноєвропейсько-азіатська	66	25,1	43	15,6
Східноєвропейсько-азіатська	44	16,7	6	2,2
Азіатська	16	6,1	5	1,8
Американська	-	-	98	35,5
Африканська	11	4,2	5	1,8
Невизначеного походження	27	10,3	14	5,1

5.2.6. Охорона, використання та відтворення зелених насаджень Житомирської області

Зелені насадження є важливим чинником формування мікроклімату населених пунктів. Вони насичують повітря киснем, затримують пил, дим, захищають від вітру, а влітку – від прямого сонячного проміння, поглинають звукову енергію. Збереження зелених насаджень є пріоритетним напрямом діяльності багатьох громадських екологічних організацій.

Загальна площа зелених насаджень Житомирщини становить 28983,6 га, серед них загального користування – 3866,2 га, у тому числі парки культури та відпочинку – 269,5 га; парки міські, районні, сади житлових районів при житлових будинках – 504,43 га, сквери – 52,8 га, набережні й бульвари – 54,8 га; гідропарки, лугопарки, лісопарки – 1191,37 га тощо.

У межах області 14 комунальних підприємств, що здійснюють діяльність з утримання зелених насаджень територій загального користування, облікова кількість штатних працівників яких становить 288 осіб. 4 підприємства (1 комунальне й 3 приватні) займаються збором насіння квіткових культур відкритого ґрунту та газонних трав, що використовуються при утриманні територій загального користування. 6 же підприємств спеціалізується на вирощуванні садивного матеріалу квітково-декоративних рослин, 3 з яких комунальні, а інші 3 – приватні.

На утримання зелених насаджень загального користування у 2014 році витрачено 9067,9 тис. грн.

На виконання Указу Президента України від 08.08.1998 р. № 855 «Про День довкілля», розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.03.2010 р. № 777-р «Про проведення щорічної Всеукраїнської акції з благоустрою «За чисте довкілля», до Всесвітнього дня Землі в області проведено заходи, спрямовані на поліпшення стану довкілля, озеленення міст та інших населених пунктів, прилеглих до них територій. Загалом в акції взяло участь 435 тис. чоловік, силами яких упорядковано 510,1 га парків, скверів, алей, створено 5 нових парків загальною площею 9,3 га, посаджено понад 1 млн. дерев і понад 23 тис. кущів, облаштовано нові газони, квітники.

Учасниками акції ліквідовано 535 та впорядковано 610 сміттєзвалищ, очищено від сміття 601,3 км берегів річок, водойм, впорядковано 203 джерела, території навколо пам’ятників, обелісків, меморіальних та пам’ятних дошок, встановлених на честь загиблих у Великій Вітчизняній війні, Афганістані, та аварії на ЧАЕС.

Збільшення площі зелених насаджень на території області відбувається в основному за рахунок створення нових зелених насаджень. У 2014 році створено зелених насаджень на площі 4,2 га, проведено догляд за насадженнями площею 212,1 га.

Таблиця 5.2.6.1

Озеленення населених пунктів, га

Заходи	Рік
	2009	2010	2011	2012	2013	2014
Створено нових зелених насаджень, га	105,5	45,125	10,3	3,03	4,2	4,4
Проведено ландшафтну реконструкцію насаджень, га	0,3	0,4	-	-	-	-
Проведено догляд за насадженнями, га	964	962	965	208,8	212,1	212,3

5.2.7. Використання та відтворення природних рослинних ресурсів на територіях природно-заповідного фонду

У 2014 році природні рослинні ресурси у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду області не використовувалися.

Відтворення ж їх здійснюється постійно. Так візьмемо для прикладу Поліський природний заповідник. Одним із його пріоритетів є збереження біологічного різноманіття, рідкісних видів флори. У рамках цього напрямку проводяться багаторічні моніторингові спостереження за популяціями рідкісних видів рослин, що занесені до Червоної книги України. В місцях їх зростання закладено постійні пробні ділянки, на яких вивчається просторове розміщення, чисельність і вікова структура популяцій.

Результати довготривалих досліджень дозволили реально оцінити сучасний стан популяцій рідкісних видів рослин, визначити тенденції їх розвитку, зміни структури, поширення в Поліському заповіднику та на прилеглих територіях. Виявлено також фактори негативного впливу на стан популяцій і розроблені певні заходи з охорони рідкісних рослин.

На основі опрацювання польових матеріалів, зібраних протягом 20-річного періоду, й літературних джерел, вдалося встановити, що на території заповідника зростає 30 видів рослин, занесених до Червоної книги України. Його природні біогеоценози дуже чутливі до дії негативних чинників (осушувальної меліорації, неконтрольованих пожеж), які визначають основні напрямки розвитку популяцій рідкісних видів рослин.

Результатом осушувальних робіт, які були проведені по периферії заповідника, стало наступання чагарникової рослинності на болотні та лучні фітоценози. Як встановлено дослідженнями, найбільш вразливими до зміни екологічних умов є орхідні, котрих у заповіднику 6 видів. В умовах заповідного режиму вони (орхідні) скорочують свою чисельність. Їх популяції у більшості випадків є регресивними, часто займають невелику площу, характеризуються малою чисельністю, низькою щільністю і складаються виключно з генеративних рослин. Багаточисельних популяцій у заповіднику практично не зареєстровано, за винятком однієї популяції пальчатокорінника м’ясочервоного на різнотравних луках, які межують з осушувальними каналами в охоронній зоні Перганського лісництва.

Завдяки багаторічним моніторинговим спостереженням вдалося виділити окремі рідкісні види з прогресивною динамікою, яким достатньо природоохоронного статусу. Це лілія лісова, комахоїдні рослини – пухирники малий і середній.

Із реліктів льодовикового походження на обводнених болотах заповідника зустрічаються верба лапландська та верба чорнична. Обстежені популяції часто бувають у пригніченому стані, який викликаний змінами традиційної господарської діяльності – відсутністю сінокосіння. Ці зміни сприяють заростанню боліт деревно-чагарниковою рослинністю й механічному витісненню даних видів.

У заповіднику розроблені загальні рекомендації зі збереження раритетного фіторізноманіття. На першому етапі планується детальна інвентаризація рідкісних видів у межах заповідника та на прилеглих територіях; у заказниках, які знаходяться в даному районі. Цю роботу слід проводити обов’язково з використанням ГІС-технологій із поступовим формуванням бази даних.

Одним із важливих заходів для забезпечення збереження раритетного фіторізноманіття є еколого-просвітницька діяльність: публікації природоохоронної тематики у ЗМІ, виступи по радіо та телебаченню, видання друкованої продукції, пропаганда у школах. Доцільним є також залучення до цієї роботи студентів вузів відповідних спеціальностей під час проходження практики; проведення акцій щодо захисту рідкісних рослин. Робота з відвідувачами заповідника має включати предметні бесіди й спеціалізовані екскурсії.

Фото 5.2.1. Горицвіт весняний

5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу

5.3.1 Загальна характеристика тваринного світу

Тваринний світ Житомирщини багатий і різноманітний. Він нараховує близько 400 видів, у тому числі ссавців – 67, птахів – 270, риб – 30. Особливо цінними є мисливські тварини: лось, олень благородний, козуля, дикий кабан. У заплавах річок водяться бобри, видра, норка європейська, повсюди – борсуки, горностаї, вовки. У північних районах області розмножуються такі цінні види птахів як глухар, тетерук, рябчик. З рідкісних птахів тут трапляються лелека чорний, орлан білохвіст, змієїд.

5.3.2. Стан і ведення мисливського та рибного господарств

Мисливське господарство в Житомирській області ведуть 84 користувачі мисливських угідь, а саме: 18 державних підприємств Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства, Житомирська обласна організація УТМР та 8 окремих районних організацій УТМР, ДП «Тригірське ВМГ»ТВМР ЗСУ, 56 інших користувачів.

Загальна площа закріплених мисливських угідь області становить 2 млн. 184,9 тис. га (4,7% від площі мисливських угідь України), у тому числі: лісових – 915,5 тис. га (41,9 % від загальної площі мисливських угідь області), польових – 1 млн. 155,7 тис. га (52,9 %), водно-болотних – 113,7 тис. га (5,2 %).

Мисливське господарство 18 державних підприємств управління займає площу 463,3 тис. га (21,2% від загальної площі угідь області), УТМР в Житомирській області господарює на площі 1 млн.81,4 тис. га (49,5%), площа мисливських угідь ДП «Тригірське ВМГ»ТВМР ЗСУ складає 17,0 тис. га(0,8%), іншим користувачам надано 623,3 тис. га (28,5%).

На ведення мисливського господарства в області за 2014 рік витрачено 18 млн. 793,8 тис. грн., в тому числі державними лісогосподарськими підприємствами – 5 млн. 98,5 тис. грн., УТМР – 4 млн. 933,9 тис. грн., ДП «Тригірське ВМГ»ТВМР ЗСУ – 268,5 тис. грн., іншими користувачами – 8 млн. 492,9 тис. грн. Із загальних витрат на охорону та відтворення витрачено 8 млн. 602,1 тис. грн., що в перерахунку на 1 тис. га складає 3,9 тис. грн.

Надходження від мисливсько-господарської діяльності склали 6 млн. 195,7 тис. грн., що становить лише 33,0% по відношенню до витрат, зокрема, надходження в державних підприємствах склали 537,4 тис. грн. (10,5% до витрат), в УТМР - 3 млн. 772,3 тис. грн. (76,5%), в ДП «Тригірське ВМГ» - 279,4 тис. грн. (104,1%), в інших господарствах – 1 млн. 606,6 тис. грн. (104,1%).

В мисливському господарстві області відповідно до статистичних даних по формі 2 - тп (мисливство) за 2014 рік кількість штатних працівників становить 468 чоловік, з них: 52 мисливствознавці та 351 єгер (у державних підприємствах, підпорядкованих управлінню – 23 мисливствознавці та 61 єгер, в УТМР Житомирської області – 8 мисливствознавців та 133 єгеря, у ДП «Тригірське ВМГ»ТВМР ЗСУ – 1 мисливствознавець та 8 єгерів, в інших користувачів – 20 мисливствознавців та 149 єгерів).

У середньому по користувачах мисливських угідь на одного єгеря припадає:

- в державних підприємствах управління – 7,6 тис. га;

- в УТМР Житомирської області – 8,1 тис. га;

- в ДП «Тригірське ВМГ» - 2,1 тис. га;

- в інших користувачі в – 4,2 тис. га.

В середньому по області на 1 єгеря припадає 6,2 тис. га мисливських угідь (відповідно до вимог статті 29 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» єгерська служба створюється з розрахунку не менш як один єгер на п’ять тисяч гектарів лісових або десять тисяч гектарів польових чи водно-болотних мисливських угідь).

За результатами проведеного останнього обліку в мисливських угіддях області нараховується близько 26,4 тис. голів диких копитних та 53,0 тис. основних мисливських видів хутрових тварин, в тому числі:

- лося – 2,1 тис. гол.;

- оленя європейського – 1,0 тис. гол.;

- оленя плямистого – 261 гол.;

- козулі – 16,0 тис. гол.;

- кабана – 7,0 тис. гол.;

- зайця - русака – 43,0 тис. гол.;

- лисиці – 3,8 тис. гол.;

- вовка – 86 гол.;

- єнотоподібного собаки – 622 гол.;

- куниці лісової – 4,3 тис. гол.;

- борсука – 1,2 тис. гол.

Чисельність диких парнокопитних стабілізувалася та тримається в межах оптимальної.

Перевищення фактичної чисельності над оптимальною спостерігається лише по дикому кабану, а саме: оптимальна чисельність становить близько 4,0 тис. голів, фактична - близько 7,0 тис. гол. Разом з тим чисельність зайця - русака за останні 5 років зменшилась майже на 8,0 тис. голів, що складає 16,0%.

Дані чисельності основних груп мисливських тварин наведено в таблиці 5.3.2.1.

Таблиця 5.3.2.1

Динаміка чисельності основних видів мисливських тварин (голів)

Види мисливських тварин	2010	2011	2012	2013	2014
Копитні	26235	25324	25988	26938	27330
Хутрові	86495	85420	81231	81177	80159
Пернаті	280182	277645	272951	285542	295229

Також у мисливських угіддях Житомирщини нараховується 295229 гол. різних видів пернатої дичини.

Крім того, в угіддях є види тварин і птахів, занесені до Червоної книги України, а саме: 1037 гол. видри річкової, 52 гол. рисі, 840 гол. глухаря, 3188 гол. тетерука, 3894 гол. рябчика.

З метою вжиття дієвих заходів щодо регулювання чисельності хижих тварин на території області впроваджено ряд організаційних заходів, спрямованих на їх зменшення.

Єгерською службою користувачів мисливських угідь у сезоні полювання 2014-2015 років добуто 4055 голів лисиці, 63 голови вовка, 154 голови єнотовидного собаки, 2217 бродячих собак, 95 голів бродячих котів.

Користувачами мисливських угідь у звітному періоді складено 249 протоколів на порушників правил полювання, притягнуто до адміністративної відповідальності 238 чоловік, до кримінальної – 1, накладено штрафів на загальну суму 34817грн., з них стягнено – 32571 грн.

Динаміка добування основних видів мисливських тварин наведена в табл.5.3.2.2.

Таблиця 5.3.2.2

Добування основних видів мисливських тварин

Рік	Види мисливських тварин	Затверджений ліміт добування	Видано ліцензій	Добуто, гол.	Не використано ліцензій шт.	Причина невикористання
2010	Олень благородний	25	25	10	15	Недостатня стрілецька підготовка мисливців
	Олень плямистий	8	8	8	-
	Козуля	550	525	369	156
	Кабан	882	836	538	298
2011	Олень благородний	35	29	18	11
	Олень плямистий	14	4	4	-
	Козуля	631	601	421	180
	Кабан	1115	948	627	321
2012	Олень благородний	30	21	12	9
	Олень плямистий	20	6	4	2
	Козуля	1048	915	546	369
	Кабан	745	695	496	199
2013	Олень благородний	38	25	15	10
	Олень плямистий	8	5	3	2
	Козуля	861	630	575	55
	Кабан	643	638	573	65
	Лось	44	34	30	4
2014	Олень благородний	38	26	22	4
	Олень плямистий	11	4	4	-
	Козуля	833	696	603	93
	Кабан	1135	892	691	201
	Лось	70	41	36	5

Відсоток добування основних видів диких тварин відповідно до встановлених лімітів їх використання за останні 5 років у середньому знаходиться в межах від 54,5% (сезон полювання 2012/2013 років) до 70,1% (сезон полювання 2010/2011 років). За сезон полювання 2014/2015 років такий показник склав 63%, тобто ліміт добування диких тварин із різних причин в повному обсязі не використовується.

Стан та ведення рибного господарства

На території області промисловий вилов риби не здійснюється.

5.3.3. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів

Тваринний світ Житомирщини відрізняється значним розмаїттям складу. На території області багато унікальних природних комплексів, де водяться рідкісні і зникаючі види тварин. Охорона і відновлення їх завжди розглядались як загальнодержавна справа.

Із видів, занесених до Європейського Червоного списку, на території області знаходяться вовчок ліщиновий, рись, деркач, мінога українська тощо.

Із видів, занесених до Червоної книги України, - лелека чорний, заєць-біляк, мінога українська, глухар, видра річкова, рись, норка європейська тощо.

Кількість видів фауни Житомирщини, яким загрожує небезпека, та ті, які відтворено на території області, відображено в таблицях 5.3.3.1, 5.3.3.2 та на мал..5.3.3.1.

Таблиця 5.3.3.1

Охорона та відтворення тваринного світу

	Усього видів тварин, занесених до Червоної книги України, екз.	Кількість видів тварин, занесених до Червоної книги України, відтворено на територіях та об’єктах ПЗФ, екз., назва	Кількість популяцій видів тварин, занесених до Червоної книги України, які зникли, од., назва
Житомирська область	131	Лелека чорний	-

Таблиця 5.3.3.2

Кількість видів фауни, яким загрожує небезпека

Назва виду	Кількість видів	Види, яким загрожує небезпека
		2011	2012	2013	2014
1	2	4	5	6	6
Хребетні	301	53	54	54	54
ссавці	67	15	15	15	15
птахи	180	35	36	36	36
плазуни	7	1	1	1	1
земноводні	11	1	1	1	1
риби	30	-	-	-	-
круглороті	6	1	1	1	1
Безхребетні	69	27	26	26	26
Разом:	370	80	80	80	80

Тварини Житомирської області, занесені до Червоної книги України

Пугач	Рись
Орябок	Норка європейська

мал..5.3.3.1.

5.3.4. Інвазивні види тварин

Розповсюдження інвазивних видів і збудників хвороб зростає внаслідок розширення обсягів торгівлі і зростання туристичної діяльності. Підвищений ризик біотичного обміну є невід’ємним наслідком глобалізації. Інтродуковані інвазивні види можуть викликати різкі зміни у структурі і функціях екосистем.

Зростання конкуренції за їжу та місце зростання призводить до зниження чисельності і втрат цінного аборигенного генофонду.

Інтродукція та занесення чужорідних видів в Україну, зокрема й на Житомирщину, є однією з причин зникнення місцевих видів, що пов’язано з негативними проявами збіднення навколишнього середовища.

Серед інвазійних видів тварин, що мають певний негативний вплив, на території області зустрічаються найчастіше хребетні, такі як сріблястий карась (Carassius auratus qibelio), ондатра (Ondatra zibethicus), норка американська (Mustela vison), собака єнотоподібний (Nyctereutes procyonoides).

5.3.5. Заходи щодо збереження тваринного світу

На виконання вимог законів України «Про тваринний світ», «Про мисливське господарство та полювання» та інших нормативних актів користувачами об’єктів тваринного світу вживаються відповідні заходи з його збереження, до яких належать такі:

- встановлення норм раціонального використання тварин;

- встановлення заборон і обмежень у використанні тварин;

- охорона середовища існування, умов розмноження і шляхів міграції тварин;

- попередження загибелі тварин при здійсненні виробничих процесів;

- створення об’єктів природно-заповідного фонду й виділення інших територій, що підлягають охороні;

- організація наукових досліджень, спрямованих на обґрунтування заходів з охорони тваринного світу;

- створення системи обліку, кадастру та моніторингу тваринного світу;

- проведення широкої виховної роботи серед населення області.

5.4. Природні території та об’єкти, що підлягають особливій охороні

5.4.1. Стан і перспективи розвитку природно-заповідного фонду Житомирщини

Одним із головних і найдійовіших методів збереження біорізноманіття на території Житомирської області є створення природоохоронних територій. Саме вони забезпечують умови, необхідні для зменшення шкідливого антропогенного впливу на біологічні об’єкти, сприяють збереженню цілісності екологічних систем, у яких можуть підтримуватися природні механізми відносин між біологічними видами, необхідними для їх існування.

На Житомирщині знаходиться 221 об'єкт природно-заповідного фонду загальною прощею 136581,9 га, з них 20 об'єктів загальнодержавного (їх площа становить 57940,04 га) та 201 місцевого (площа – 78641,92 га) значення. Відсоток заповідності складає 4,5%.

Складові природно – заповідного фонду

Природні заповідники

загальнодержавного значення, 50976,84 га - 2

Заказники

загальнодержавного значення, 6757,0 га – 10,

місцевого значення, 78304,66 га - 145

Пам’ятки природи

загальнодержавного значення, 51,0 га – 2, місцевого значення, 93,69 га - 35

Ботанічні сади

загальнодержавного значення, 35,4 га – 1

Дендрологічні парки

місцевого значення, 14,9 га - 3

Парки - пам’ятки садово-паркового мистецтва

загальнодержавного значення, 119,8 га – 5, місцевого значення, 228,67 -18

З метою формування розгалуженої мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду, на виконання Закону України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки», Указу Президента України від 23.05.05 № 838/2005 «Про заходи щодо дальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні», Указу Президента України від 14.08.09 № 611 «Про додаткові заходи щодо розвитку природно-заповідної справи в Україні» протягом 2012 року в області проводилася планова робота щодо розширення мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

За її результатами рішеннями сесій обласної ради оголошено 8 природоохоронних об’єктів місцевого значення (ландшафтні «Здрівля» площею 67,9 га, «Багно» (площа 36,2 га), «Федорівський» (557 га), «Пікельський» (128 га), «Партизанський» (22,9 га); загальнозоологічний «Кам’янський» (площа 166,8 га), гідрологічний «Іванівський» (57,1 га); лісовий «Перепища» (57,0 га) та на 198,5 га розширено межі двох існуючих заповідних об’єктів.

Отже, у 2012 році площу природоохоронних територій області збільшено на 1291,4 га.

Більшу частину природно-заповідного фонду Житомирщини складають території та об’єкти, що розміщені на землях лісогосподарських підприємств Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства – 151 природоохоронний об’єкт (68,3 % від загальної кількості).

Структура та динаміка природоохоронних об’єктів за роками

(загальнодержавного та місцевого значення)

Таблиця 5.4.1.1

Категорія об'єкта ПЗФ	Кількість					Площа, га					Площа територій суворої заповідності
	2010	2011	2012	2013	2014	2010	2011	2012	2013	2014	2010	2011	2012	2013	2014
Біосферні заповідники	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Природні заповідники	2	2	2	2	2	50976,84	50976,84	50976,84	50976,84	50976,84	-	-	-	-	-
Національні природні парки	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Заказники	145	147	155	155	155	80599,36	83770,26	85061,66	85061,66	85061,66	-	-	-	-	-
Заповідні урочища	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Пам'ятки природи	37	37	37	37	37	144,69	144,69	144,69	144,69	144,69	-	-	-	-	-
Ботанічні сади	1	1	1	1	1	35,4	35,4	35,4	35,4	35,4	-	-	-	-	-
Дендропарки	3	3	3	3	3	14,9	14,9	14,9	14,9	14,9	-	-	-	-	-
Парки- пам'ятки садово-паркового мистецтва	23	23	23	23	23	361,84	361,84	348,47	348,47	348,47	-	-	-	-	-

За останні 15 років площа природно-заповідного фонду збільшилася більше, ніж у 2,5 рази шляхом створення переважно таких територій як заказники, пам’ятки природи та парки-пам’ятки природи садово-паркового мистецтва.

Структура природно-заповідного фонду області

станом на 01.01.2015 року

Таблиця 5.4.1.2

№ з\п	Найменування об’єктів ПЗФ	Об’єкти природно-заповідного фонду
		Загальнодержавного значення		Місцевого значення		Всього
		Кількість	Площа, га	Кількість	Площа, га	Кількість	Площа, тис га
1.	Біосферні заповідники	-	-	-	-	-	-
2.	Національні природні парки	-	-	-	-	-	-
3.	Дендрологічні парки	-	-	3	14,9	3	0,01
4.	Регіональні ландшафтні парки	-	-	-	-	-	-
5.	Заказники – всього, в т.ч.:	10	6757,0	145	78304,66	155	85,061
	ландшафтні	1	460,0	15	15776,06	16	16,236
	лісові	2	358,0	52	31990,4	54	32,34
	ботанічні	1	352,0	28	7957,2	29	8,31
	загальнозоологічні	2	2781,0	19	14031,7	21	16,81
	орнітологічні	1	612,0	3	367,4	4	0,9794
	іхтіологічні	-	-	-	-	-	-
	гідрологічні	3	2194	27	8166,9	30	10,36
	загальногеологічні	-	-	1	15	1	0,015
6.	Пам’ятки природи – всього, в т.ч.:	2	51,0	35	93,69	37	0,14
	комплексні	-	-	-	-	-	-
	ботанічні	2	51,0	17	80,41	19	0,13
	лісові	-	-	-	-	-	-
	гідрологічні	-	-	3	0,15	3	0,00015
	джерела	-	-	-	-	-	-
	зоологічні	-	-	-	-	-	-
	геологічні	-	-	15	13,13	15	0,013
7.	Ботанічні сади	1	35,4	-	-	1	0,04
8.	Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва	5	119,8	18	228,67	23	0,35
9.	Заповідні урочища	-	-	-	-	-	-
	РАЗОМ	18	6963,2	201	78641,92	219	85,6

* Крім того:

Природні заповідники 2 50976,84 - - 2 50,98

Всього

20

57940,04

201

78641,92

221

136, 58

5.4.2. Водно-болотні угіддя міжнародного значення

Частина боліт Поліського природного заповідника під назвою «Поліські болота» має міжнародне значення згідно з Конвенцією про водно-болотні угіддя, їх загальна площа складає 2145 га.

Угіддя є типовим водно-болотним комплексом для одного з найбільш заболочених регіонів Європи – Полісся і включає ділянку верхових і перехідних боліт Міроші та ділянку перехідних низинних боліт у заплавах малих річок Болотниці і її притоки Жолобниці, що входять до складу Поліського природного заповідника.

Угіддя знаходиться у межах природоохоронної території, і тому тут здійснюються лише наукові дослідження, природоохоронні заходи. Поліський природний заповідник щорічно в план роботи включає організацію робіт щодо контролю за станом водно-болотного угіддя міжнародного значення «Поліські болота».

Головний напрямок досліджень - моніторинг за станом збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.

5.4.3. Біосферні резервати та Всесвітня природна спадщина

На території Житомирської області планується створити Поліський біосферний заповідник на базі Поліського природного заповідника, що знаходиться у північній частині області у межах двох адміністративних районів – Овруцького та Олевського.

Питання необхідності створення Поліського біосферного заповідника ставилося різними вченими. При цьому планувалось, окрім центрального ядра біосферного заповідника, створити додатково ще п’ять філіалів на площі 87,9 тис. га.

Перспективи створення транскордонного біосферного резервату «Прадолина Прип’яті» (ТБР) на базі пректованого Поліського біосферного заповідника (ПБЗ) (Україна) та Прип’ятського національного парку (Білорусь) можна розглядати як обґрунтовані й давноочікувані. Для цього є всі необхідні передумови. Околиці ППЗ мають вкрай низьку щільність населення, майже нерозвинену сітку доріг, низьку або й нульову інтенсивність використання багатьох земель у лісовому чи сільському господарстві. Площа ПБЗ складатиме близько 50 тис. га (49257га), в т. ч. з вилученням земель у землекористувачів – 32932 га.

У наукових дослідженнях проекту брали участь переважно ботаніки, і тому зоологічні та етнокультурні аспекти виявилися малопредставленими. При виборі критеріїв відбору перспективних територій для ТБР враховувалося таке: проектовані ділянки ПБЗ не будуть разюче відрізнятися від навколишньої лісової місцевості, і велика кількість рослин чи дрібних видів тварин може успішно існувати й на прилеглих до ПБЗ територіях. Тому пріоритети при проектуванні ПБЗ та ТБР, як і, очевидно, в цілому екомережі на півночі Центрального Полісся, доцільно надавати охороні проблемних видів ссавців і птахів великого розміру, котрі потребують великих за площею стацій проживання. Створення єдиного великого масиву ПБЗ недоцільне з ряду причин і передусім через неминуче зниження показників природного біорізноманіття й потрапляння до його складу населених пунктів. А це в свою чергу викличе протидію з боку органів влади, місцевих жителів до впровадження проекту створення ПБЗ. Наявність ряду природоохоронних територій у напрямку схід-захід буде сприяти посиленню значимості реально існуючого коридору вздовж кордону з Білоруссю, котрий має надзвичайно суворий режим охорони і мінімальний фактор непокоєння.

Для створення ПБЗ є всі необхідні передумови. Лісовий масив на півночі Центрального Полісся є унікальним не тільки для України, але і для Європи. Це один із найбільших рівнинних лісових масивів у Центральній Європі. Тут є велика кількість життєздатних популяцій рідкісних видів тварин і рослин. Лісистість Овруцького і Олевського районів сягає 65 %, а району місця розташування ПБЗ – 80-100 %. Тут окремі лісові масиви нефрагментовані і протягуються безперервною смугою практично від р. Горинь на заході до р. Дніпра на сході.

Розширення території ППЗ при створенні ТБР проектується переважно за рахунок приєднання земель заказників, розміщених поблизу ПЗ на території Олевського і Овруцького районів. При відборі перспективних територій для розширення заповідника враховувалися такі чинники:

- висока природоохоронна цінність і збереженість проектованих для заповідання ландшафтів;

- нові території повинні являти собою переважно відсутні в нинішньому Поліському заповіднику природні ландшафти Полісся (дубові, вільхові, грабові, ялинові деревостани, природні долини річок, заплавні луки, витоки річок, озера тощо);

- цінні природоохоронні та етнокультурні території (древлянське городище, Святі криниці, камені), розміщені в густо населених місцях Овруцько – Словечанського кряжу та на південь від основного масиву;

- залишені сільськогосподарські землі Жолобницької осушувальної системи повинні увійти до складу ПБЗ через їх розміщення в центрі основного масиву (зони антропогенних ландшафтів);

- перспективи створення ТБР вимагають надання пріоритетного значення ділянкам ПБЗ саме вздовж українсько – білоруського кордону.

Спочатку проект створення ППЗ включав переважно північну частину ДП «Олевське ЛГ» на лівому березі р. Уборть. У зв’язку з важкодоступністю багатьох ділянок лісу даної території тут збереглася в хорошому стані значна частина соснових, березових, вільхових, дубових деревостанів. Центральний масив ПБЗ буде мати набагато більшу за розміром і компактнішу форму території в порівнянні з наявною територією ППЗ, а це в свою чергу буде сприяти покращенню збереженості екосистем. Межі ПБЗ при цьому будуть проходити по добре помітних на місцевості та важкодоступних для проїзду транспорту місцях, що буде протидіяти незаконному проникненню порушників на територію ПБЗ.

В структурі ПБЗ проектується виділення трьох зон з підзонами:

1) заповідна з підзонами:

- 1.а) абсолютна заповідність,

- 1.б) заповідність регульована;

2) буферна;

3) зона антропогенних ландшафтів:

- 3. а) підзона ренатуралізації (Жолобницька осушувальна система),

- 3. б) підзона рекреації та еколого-просвітницьких маршрутів,

- 3. в) об’єкти етнокультурної і природної спадщини (сакральні природні об’єкти тощо).

При зонуванні території використовувати класичний варіант, коли ядро знаходиться в центрі, у випадку з проектованим Поліським заповідником недоцільно, тому що в центрі заповідника знаходяться землі сільськогосподарського призначення Жолобницької осушувальної системи, і неможливо виокремити єдине заповідне ядро. В наш час тут відбуваються дуже інтенсивні резерватогенні сукцесійні зміни. Ліси, що входять в Жолобницьку осушувальну систему, в 2002 р. на більшій частині території згоріли, і тут відсутні старовікові деревостани. При розробці проекту зонування були враховані рекомендації Л. С. Балашова (1978), в яких були виділені цінні і малопорушені ділянки болотних природних екосистем заповідника та встановлений на них абсолютно заповідний режим, який вже існує близько 30 років. У підзону абсолютно заповідного режиму будуть віднесені різноманітні болотні угрупування вздовж річки Жолобниці, мезо-евтрофні болота, великі болотні масиви - Міроша, Погоня, Мале Довге і т. д. Деревостани сосни і вільхи природного походження, котрі за своєю структурою близькі до природних лісів, віднесені в категорію заповідну, підзону регульовану. В зв’язку з високою пожежною небезпекою і високою ймовірністю виникнення пожеж високої руйнівної сили, на великих площах надання статусу абсолютної заповідності перегущеним сосновим монокультурам і високоповнотним лісам природного походження недоцільне. У межах ПЗ і його околицях наявна велика кількість мертвої деревини на різній стадії розкладу з багатим видовим складом дереворуйнівних грибів. Старовікові ділянки соснових лісів доцільно охороняти в заповідному режимі з проведенням певних природоохоронних заходів (втручання). При виявленні пралісових дубових деревостанів на територіях, що будуть приєднуватися до заповідника, їм необхідно надавати статус абсолютної заповідності. У зв’язку з катастрофічним всиханням дібров, останні роки в околицях ППЗ надій на їх (дібров) виявлення майже нема. Штучні перегущені монокультури сосни необхідно відносити до буферної зони. Низька стійкість лісових екосистем нинішнього Поліського заповідника до впливу пожеж і вітровалів значно ускладнює виділення територій із повним невтручанням людини. Сінокісні ділянки і місця прогону худоби необхідно включити в буферну зону, наявні орні землі, наділи працівників заповідника, садиби адміністрації заповідника та лісництв - у зону антропогенних ландшафтів. Необхідно передбачити можливість переведення певної категорії земель з однієї зони в іншу. Так після заліснення й заболочування полишених сільськогосподарських земель з’явиться необхідність переведення їх в лісові площі буферної зони. У зв’язку з інтенсивними лісовими пожежами, котрі відбулися в 2002 р., на значних площах на схід від заповідника, та подібними до представлених у заповіднику ландшафтами, розширення території в цьому напрямку було визнане як недоцільне.

Можна з впевненістю зазначити, що після створення ПБЗ в цьому регіоні корінним чином покращаться умови для збереження природних екосистем і можливості для сталого розвитку даних районів. Поліпшиться при цьому і соціально- економічний стан місцевих жителів, бо створення ПБЗ передбачає й появу додаткових робочих місць, особливо в плані на перспективу.

5.4.4. Формування української частини Смарагдової мережі Європи

В Україні завершився проект “Смарагдова мережа” за програмою Європейської комісії і Ради Європи ЄС “Natura-2000”. Однак співпраця Євросоюзу з Україною в екологічному напрямку й справі охорони природного середовища продовжиться.

Узгоджуються відповідні плани роботи. Збереження довкілля, охорона флори та фауни повинні стати ще одним спільним об’єднавчим фактором, що допоможе здолати негативні наслідки будь-якої кризи й вийти з неї сильнішими. 28 країн Європейської спільноти вже давно впроваджують спільну програму розвитку природно-заповідних територій. Європейська комісія також ефективно реалізує положення Конвенції про біологічне різноманіття в країнах східного регіону.

В Україні планувалися дослідження, ідентифікація, занесення до електронного реєстру європейських червонокнижних видів на 146 об’єктах. Завдання перевиконали. Протягом 2009-2011 років дослідили 151 об’єкт.

Сьогодні найефективнішим способом збереження видів та екосистем залишаються створення нових природоохоронних територій, розширення площі природно-заповідних об’єктів через запровадження спеціальних об’єктів “Смарагдової мережі” – системи природоохоронних територій, що забезпечує збереження біологічного різноманіття на основі екологічних принципів, передбачаючи незначну експлуатацію природних ресурсів. Житомирщина в цих планах – не виняток. До об’єктів такої мережі внесено Поліський природний заповідник. В області та й в цілому в Україні досліджують подібні території.

Покращення екологічної ситуації завдяки співпраці України з Європейською комісією ЄС хоча й повільно, та все ж відбувається. Так завдяки розширенню мережі об’єктів природно-заповідного фонду на Житомирщині відтворено 12 видів рослин, занесених до Червоної книги України (підсніжник звичайний (Galanthus nivalis L.), любка зеленоквіткова (Platanthera chlorantha (Cust.) Rchb.), коручка темно-червона (Epipactis atrorubens (Hoffm. ex Bernh.) Besser), пухирник малий (Utricularia minor L.), гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis (L.) Rich.), пухирник середній (Utricularia intermedia Hayne), любка дволиста (Platanthera bifolia (L.) Rich.), лілія лісова (Lilium martagon L.), гудієра повзуча (Goodyera repens (L.) R. Br.), ситняг карніолійський (Eleocharis carniolica W.D.J.Koch), журавлина дрібноплода (Oxycoccus microcarpus Turcz. ex Rupr.), росичка середня (Drosera intermedia Hayne).

Благополуччя суспільства й окремої людини прямо залежить від різноманіття екологічних систем. Їх стабільність, стійкість, біологічний прогрес визначаються видовою різноманітністю; тобто чим більше видів флори та фауни поширені на певній ділянці території, тим більше виникає зв’язків і взаємодій між різними організмами й складовими елементами неживої природи.

Становище людини в суспільстві, її майбутнє залежать від різноманіття її напрямків діяльності, інтересів, широти мислення, глибини і обсягу світогляду. Криза духовності, моралі, економічна, екологічна починається з руйнування безлічі природних зв’язків часто завдяки нерозумній діяльності людства.

5.5. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон

За наявністю рекреаційних ресурсів Житомирщина посідає одне з провідних місць у державі.

Курортно-рекреаційні ресурси області визначаються як ефективний інструмент, що дозволяє впливати на поліпшення економічної, соціальної й екологічної ситуації; однак його розвиток пов'язаний із низкою проблем, які випали на 2014 рік.

У Житомирській області 1096,39 тис. га лісів, лісистість території становить близько 34,1%, на одного мешканця припадає 0,7 га лісу.

Територією області протікає 221 річка довжиною понад 10 км, загальною протяжністю 5366 км, на річках побудовано 41 водосховище з запасами води понад 160 млн.м3 та 799 ставків загальною площею водного дзеркала близько 10 тис. га.

Для задоволення рекреаційних потреб населення навколо міст і селищ виділено 42 тис. га зелених зон. Наприклад, зелена зона Житомира становить 16 тис. га, 6 тис. га з яких – лісопаркова.

Крім цього, розпорядженням облвиконкому від 10.12.87 № 285 у 11 районах області створено 47 зон масового короткочасного відпочинку загальною площею 459 га та у 17 районах – 69 рекреаційних пунктів (їх площа - 71,5 га).

Останніми роками у зв’язку з відсутністю у лісогосподарських підприємств коштів і недостатністю матеріально-технічних засобів зменшились обсяги робіт із догляду за лісовими насадженнями, що призвело до погіршення їх стану.

На території області нараховується 23 парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва; в тому числі: 5 – загальнодержавного і 18 місцевого значення. Загальна площа – 348,47 га. Три дендропарки займають площу 14,9 га.

5.6. Туризм

Туристична галузь набуває дедалі більшого значення для розвитку економіки та соціальної сфери області, стрімко інтегрується у світову туристичну індустрію. Пріоритетний напрям розвитку в’їзного та внутрішнього туризму є важливим чинником підвищення якості життя, утворення додаткових робочих місць, поповнення бюджету області й підвищення її авторитету в Україні.

Розвиток туризму впливає на такі сектори економіки як транспорт, торгівля, зв’язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів широкого вжитку і є одним із найбільш перспективних напрямів структурної перебудови економіки. У свою чергу важливими факторами розвитку туристичної галузі є природно-рекреаційний та історико-культурний потенціал Житомирщини.

Сьогодні туристична галузь – це більше 50 підприємств - турагентів та близько 10 туристичних операторів. За статистичними даними за минулий рік туристичними підприємствами області було обслуговано більше 9662 тис. туристів і близько 2 тис. екскурсантів.

Загальний обсяг наданих туристичних послуг за минулий рік становить 72,453 млн. грн., що у 2 рази більше за показники попереднього року, обсяг платежів до бюджету зріс і становить 9,018 млн. грн.

Серед підприємств із найбільшим обсягом наданих туристичних послуг – ТОВ «Туристична компанія «Стартревел», ПП «Туристична компанія «Україна Тревел», ПП «Тапал» та ін.

Переважна більшість туристичних підприємств розташовані в обласному центрі та мають підрозділи у містах обласного підпорядкування.

Туристичними підприємствами обслуговано найбільше іноземних туристів із Російської Федерації, Республіки Білорусь, Польщі, країн ближнього зарубіжжя, переважна кількість туристів, що виїжджали за кордон обирали Туреччину та Єгипет.

Серед знакових туристичних подій цього року варто виділити представлення туристичного потенціалу області на Міжнародній туристичній виставці UITT 2013 «Україна: подорожі та туризм», що проходила у Міжнародному виставковому центрі (м. Київ); на ІІІ Міжнародному туристичному форумі “Херсонщина — відпочинок, лікування, подорожі в екологічних умовах Таврії” (м.Скадовськ); Міжрегіональному туристичному форумі “Чернігівщина туристична — 2014” (с. Сокиринці Чернігівської обл.); та під час І Міжнародної бізнес-конференції “АВС: Ukraine & Partners”.

Збільшення кількості виставок і ярмарок, проведення міжнародних конкурсів, фестивалів розширення кола їх учасників позитивно впливає на розвиток ділового, культурно – пізнавального та подієвого туризму в області. Серед найвідоміших фестивалів, що проходять на Житомирщині: міжнародний фестиваль дерунів (м. Коростень, вересень), фестиваль сучасної української естрадної пісні «Зорі над Убортю» (м. Олевськ, серпень), міжнародне літературно-мистецьке свято «Лесині джерела» (м. Новоград-Волинський, серпень), фестиваль авторської пісні «Мі-сі-соль» (с. Дениші Житомирського р-ну, липень), свято Івана Купала (с.Немиринці Ружинського р-ну), всеукраїнське літературно-мистецьке свято «Романівська весна» (с. Романівка Попільнянського р-ну, травень) та інші.

Протягом 2013-2014 років в області проходив процес паспортизації туристичних об’єктів. У результаті роботи складено більше 100 туристичних паспортів. Завершується озвучення 3-х аудіогідів по Житомирській області.

Загальна площа закріплених мисливських угідь області становить 2 млн. 184,9 тис. га (4,7% від площі мисливських угідь України), у тому числі: лісових – 915,5 тис. га (41,9 % від загальної площі мисливських угідь області), польових – 1 млн. 155,7 тис. га (52,9 %), водно-болотних – 113,7 тис. га (5,2 %).

Мисливське господарство 18 державних підприємств управління займає площу 463,3 тис. га (21,2% від загальної площі угідь області), УТМР в Житомирській області господарює на площі 1 млн.81,4 тис. га (49,5%), площа мисливських угідь ДП «Тригірське ВМГ»ТВМР ЗСУ складає 17,0 тис. га(0,8%), іншим користувачам надано

623,3 тис. га (28,5%).