15. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

15.1. Національна та регіональна екологічна політика України

Реалізація екологічної політики на території області у 2014 році здійснювалась відповідно до Конституції України, Закону України від 25.06.1991 №1264 «Про охорону навколишнього природного середовища», якими визначено політичні пріоритети та стратегічні напрями щодо реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Основними серед них є наступні:

· утвердження екологічної політики, як інтегрованого чинника соціально-економічного розвитку держави, з метою переходу до екологічно збалансованого розвитку;

· формування і впровадження екологічно збалансованої системи природокористування, зміни нераціональних моделей виробництва, еколого-інноваційної модернізації економіки України;

· поліпшення екологічного стану річок, зокрема басейну Дніпра та якості питної води;

· збереження біотичної та ландшафтної різноманітності, розвиток природно-заповідної справи;

· розширення та зміцнення мінерально-сировинного потенціалу держави, комплексне використання природних ресурсів.

З метою реалізації національної екологічної політики, стабілізації екологічної ситуації, підвищення ефективності використання природних ресурсів на території області впроваджується ряд загальнодержавних та регіональних екологічних програм, серед яких - "Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки", „Загальнообласна програма “Питна вода Житомирської області на 2006-2020 роки”, „Комплексна програма захисту сільських населених пунктів і с/г угідь від шкідливої дії вод на період до 2010 року та прогноз до 2020 року”, обласна комплексна програма охорони навколишнього природного середовища на 2014-2017 роки та ряд інших.

15.2. Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки

Протягом останніх трьох десятиріч в Україні була сформована система управління природоохоронною діяльністю.

Найважливішими функціональними елементами державної системи управління природоохоронною діяльністю є наступні складові економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності:

- механізм зборів за забруднення навколишнього природного середовища та за спеціальне використання природних ресурсів;

- механізм відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону довкілля;

- державний та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища у складі відповідних бюджетів.

За рахунок збору за забруднення в області створено і діє система фондів охорони навколишнього природного середовища. Фонди охорони навколишнього природного середовища всіх рівнів є базовим механізмом державного фінансування природоохоронних заходів. Фонди створено з метою концентрації коштів і цільового фінансування заходів, пов'язаних з охороною довкілля.

В даний час в області створено і діють 629 природоохоронних фондів, в т. ч. 1- обласний, 10- міських, 41- селищний та 577- сільських.

У 2014 році підприємствами, організаціями, установами області за забруднення навколишнього природного середовища до природоохоронних фондів всіх рівнів сплачено 13649,2 тис.грн., з них:

- екологічний податок становить 11906,0 тис.грн.;

- збір за забруднення – 46,7 тис.грн.;

- інші надходження до фондів – 1696,4 тис.грн.

До обласного природоохоронного фонду надійшло 1539,2 тис.грн., до місцевих фондів (сільських, селищних, міських) – 3848,1 тис.грн., решта коштів, а саме 8261,9 тис.грн. направлено до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища.

Кошти природоохоронних фондів спрямовуються на фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, що відповідають основним напрямам державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Забороняється використання коштів природоохоронних фондів на заходи, не передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996р. № 1147 "Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів" (зі змінами).

15.3. Державний контроль за додержанням

вимог природоохоронного законодавства

Протягом 2014 року Державною екологічною інспекцією у Житомирській області проведено 746 перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства, з них: планових 334, позапланових 412. Перевірено 482 об’єкти державного нагляду.

В результаті перевірок складено 1424 адміністративних протоколів, з яких 87 передано на розгляд до суду. До адміністративної відповідальності у вигляді штрафів притягнуто 1356 осіб. Сума накладених штрафів склала 245,7тис. грн., з яких стягнуто 208,657 тис. грн. Відсоток стягнення складає 85%.

Внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства нараховано збитків на загальну суму 8973,764 тис. грн., в т.ч. 2007,539 тис. грн. нанесених невстановленими особами. Найбільші за сумами збитки нараховувались по фактах самовільного водокористування, незаконних рубок дерев та засмічення земельних ділянок відходами.

Суб’єктам господарювання та фізичним особам пред’явлено до сплати 105 претензій на суму 8140,8 тис. грн., стягнуто з урахуванням попереднього періоду 86 на суму 728,246 тис. грн. 62 матеріали передано на розгляд до правоохоронних органів та прокуратури, порушено 6 кримінальних проваджень.

З метою припинення негативного впливу на навколишнє природне середовище по 4-х суб’єктах господарювання прийнято рішення про тимчасову заборону (зупинення) їх діяльності.

15.4. Виконання державних цільових екологічних програм

Державна бюджетна програма „Радіологічний захист населення та екологічне оздоровлення території, що зазнала радіоактивного забруднення”

За даною програмою в області фінансується Житомирський обласний центр радіаційного контрою та виконанню заходів по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (Центр) та Народницька районна спеціалізована станція по догляду землями зон безумовного обов’язкового відселення (Станція).

Спеціалістами Центру протягом 2014 року проводилися роботи з організації радіологічного контролю сільськогосподарської та лісової продукції. Ними відібрано і перевірено 10213 проб (у 172 населених пунктах), з яких 243 проби, або 2,4% мали перевищення допустимих рівнів забруднення цезієм-137. В тому числі: молоко – 1,4 %, м’ясо – 2,4%. Перевищення виявлено в 50 населених пунктах.

Станція забезпечує утримання території зони безумовного (обов'язкового) відселення загальною площею 22449,83 га, (18393,3 га - сільськогосподарські землі, 1462,8 га - ліси та інші лісовкриті площі, 539,31га - забудовані землі, 1033,13 га - відкриті заболочені землі, 494,89га – відкриті землі без рослинного покриву, 526,4 га води) у належному санітарно-екологічному та пожежно-безпечному стані.

У 2014 році Станцією було створено та поновлено 88,95 км протипожежних мінералізованих смуг, загальною площею 224,9 га, проведено протипожежне підкошування високорослого травостою на 40,3 га, на гасінні пожеж ранньовесняний період відпрацьовано 15 тракторогодин та створено при цьому 8,7 км протипожежних локалізаційних смуг.

З метою формування розгалуженої мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду, на виконання Закону України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки», Указу Президента України від 23.05.05 № 838/2005 «Про заходи щодо дальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні», Указу Президента України від 14.08.09 № 611 «Про додаткові заходи щодо розвитку природно-заповідної справи в Україні» протягом 2014 року в області проводилася планова робота щодо розширення мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

15.5. Моніторинг навколишнього природного середовища

Обласна система моніторингу довкілля – це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля в Житомирській області, прогнозування його змін і розроблення науково- обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.

Обласна система моніторингу довкілля (далі - система моніторингу) є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля, яка у свою чергу є складовою частиною національної інформаційної інфраструктури, сумісної з аналогічними системами інших країн.

Обласна система моніторингу довкілля – це відкрита інформаційна система, пріоритетами функціонування якої є захист життєво важливих екологічних інтересів населення регіону; збереження природних екосистем; відвернення кризових змін екологічного стану довкілля і запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям.

Створення і функціонування обласної системи моніторингу ґрунтується на принципах:

- узгодженості нормативно-правового та організаційно-методичного забезпечення, сумісності технічного, інформаційного і програмного забезпечення складових частин;

- інтеграції даних еколого-інформаційних систем Житомирської області;

- систематичності спостережень за станом довкілля та техногенними об’єктами, що впливають на нього;

- своєчасності отримання, комплексності оброблення та використання екологічної інформації, що надходить і зберігається в системі моніторингу;

- об’єктивності первинної, аналітичної і прогнозної екологічної інформації та оперативності її доведення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, засобів масової інформації, населення Житомирської області.

Метою створення обласної системи моніторингу є підвищення ефективності управління екологічним станом області за рахунок:

- інтеграції екологічної та екологічно-значущої інформації, що надходить від суб’єктів моніторингу довкілля;

- аналізу екологічного стану довкілля та прогнозування його змін;

- підвищення оперативності та якості інформаційного обслуговування користувачів на всіх рівнях;

- підвищення якості обґрунтування природоохоронних заходів у галузі охорони довкілля, раціонального використання та відтворення природних ресурсів Житомирської області, ефективності їх здійснення;

- розвитку міжнародного співробітництва.

Основними завданнями системи моніторингу є:

- організація систематичних спостережень за станом складових довкілля;

- виявлення ступеня антропогенного впливу на довкілля та здоров’я населення, факторів та джерел такого впливу;

- виявлення зон підвищеної екологічної небезпеки;

- розробка критеріїв допустимих та критичних рівнів впливу на природне середовище;

- організація моніторингу відгуку біоти на антропогенний вплив;

- оцінка екологічного, економічного та естетичного збитків від техногенного та антропогенного навантаження;

- прогнозування стану довкілля та його змін;

- обґрунтування пріоритетів природоохоронної діяльності (обґрунтування та розробка природоохоронних управлінських рішень).

Відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 року № 391 „Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля”, затверджено розпорядженням голови облдержадміністрації „Положення про обласну систему моніторингу довкілля” (далі - Положення) від 26.01.05 №14.

В Положенні визначені суб’єкти обласної системи моніторингу довкілля, до яких належать:

- організації, що здійснюють координацію та контроль проведення природоохоронних заходів та природоохоронної діяльності у цілому на підвідомчій їм території, дотримання вимог природоохоронного законодавства і приймають управлінські рішення ;

- організації, що здійснюють спостереження за станом навколишнього природного середовища та державний санітарний нагляд об’єктів, які спричиняють антропогенний вплив на довкілля.

Моніторинг довкілля здійснюють:

1. Департамент екології та природних ресурсів Житомирської ОДА

2. Житомирське обласне управління водних ресурсів +Житомирська гідрогеолого - меліоративна експедиція

3. Житомирський обласний державний проектно – технологічний центр охорони родючості грунтів і якості продукції

4. Комунальне підприємство «Житомирське виробниче управління водопровідно – каналізаційне господарства» (ВУВКГ)

5. Центр геолого – геофізичних робіт та виробничого забезпечення (Волинська ЕГП)

6. Житомирський обласний центр з гідрометеорології (ЦГМ)

7. Головне управління держсанепідстанції в Житомирській області (ОблСЕС)

8. Державна інспекція захисту рослин Житомирської області

9. Комунальне підприємство Новоград – Волинської міської ради виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства, м. Новоград - Волинськ.

10. Міське комунальне підприємство “Бердичівводоканал”, м.Бердичів

11. Овруцьке багатогалузеве виробниче орендне управління житлово - комунального господарства

12. ТОВ “Малин енергоінвест”, м.Малин

13. Комунальне підприємство “Водоканал”, м.Коростень

14. Поліський філіал Українського ордена “Знак пошани” науково – дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького (УкрНДІЛГА)

15. Фабрика банкнотного паперу Національного банку України

16. Головне управління МНС України в Житомирській області

17. Житомирське обласне управління лісового та мисливського господарства

18. Житомирське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство “Житомироблагроліс” Житомирської обласної ради

19. Головне управління Держземагенства у Житомирській області

20. Головне управління житлово – комунального господарства та енергозбереження облдержадміністрації (ГУЖКГЕ)

21. Державна екологічна інспекція у Житомирській області

22. ПАТ “Біомедскло”

23. КП “Житомиртеплокомуненерго” Житомирської міської ради

24. ПАТ “Житомирський комбінат силікатних виробів”

Основними завданнями суб’єктів системи моніторингу є:

- довгострокові систематичні спостереження за станом довкілля;

- аналіз екологічного стану довкілля та прогнозування його змін;

- інформаційно-аналітична підтримка прийняття рішень у галузі охорони довкілля, раціонального використання та відтворення природних ресурсів;

- інформаційне обслуговування органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також забезпечення екологічною інформацією населення області, заінтересованих установ і організацій.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 №1551 „Про утворення міжвідомчої комісії з питань моніторингу довкілля” затверджено розпорядженням голови облдержадміністрації від 05.03.09 № 59 „Положення про обласну міжвідомчу комісію з питань моніторингу довкілля у новій редакції та нового складу обласної міжвідомчої комісії з питань моніторингу довкілля”.

Обласна міжвідомча комісія з питань моніторингу довкілля (далі - Комісія) є консультативно-дорадчим органом при облдержадміністрації для координації діяльності суб'єктів регіональної системи моніторингу довкілля, розгляду поточних питань, пов'язаних з проведенням моніторингу довкілля на основі державної, регіональної та відомчих програм моніторингу довкілля.

До складу Комісії входять керівники (заступники) місцевих органів виконавчої влади, обласних установ, організацій та підприємств що є суб’єктами системи моніторингу довкілля Житомирської області. Для підвищення ефективності та контролю роботи обласної міжвідомчої комісії з питань моніторингу довкілля за напрямами моніторингу навколишнього природного середовища при обласній міжвідомчій комісії з питань моніторингу довкілля утворені постійно діючі секції:

- секція моніторингу атмосферного повітря;

- секція моніторингу поверхневих вод суші і підземних вод;

- секція моніторингу земельних ресурсів;

- секція контролю і поводження з відходами;

- секція моніторингу лісового фонду.

Комісія відповідно до покладених на неї завдань:

- аналізує і координує діяльність суб’єктів моніторингу та інших місцевих органів державної виконавчої влади щодо створення та функціонування системи моніторингу, здійснення заходів, передбачених регіональною програмою моніторингу довкілля в Житомирській області;

- готує та розглядає пропозиції щодо вдосконалення роботи системи моніторингу довкілля, взаємодії РІАЦ Житомирської області та суб’єктів моніторингу, нормативно-правової бази, впровадження результатів науково-дослідних, дослідно-конструкторських, проектно-конструкторських і технологічних робіт з питань створення, функціонування та вдосконалення системи моніторингу.

Департамент екології та природних Житомирської обласної державної адміністрації відповідно до постанови КМУ від 30.03.1998р. № 391 „Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля” забезпечує організаційну інтеграцію суб'єктів обласної системи моніторингу довкілля, методологічне і метрологічне забезпечення складових частин і компонентів системи, координацію дій щодо побудови системи моніторингу, оперативне управління інформацією системи.

Проект регіональної програми моніторингу навколишнього природного середовища Житомирської області знаходиться на завершальному етапі.

Таблиця 15.5.1.

Суб’єкти державного екологічного моніторингу за галузями,

середовища та число точок спостережень

№	Суб‘єкти моніторингу довкілля	Середовище, що контролюється та кількість точок спостережень
		атмосферне повітря	промислові викиди в атмосферу	поверхневі води				підземні води	ґрунти
				річки та водоймища		моря
				джерела скидів стічних вод	решта	джерела скидів стічних вод	решта
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1	Міністерство екології та природних ресурсів України	-	-	-	2	-	-	-	-
2	Державна служба з надзвичайних ситуацій	2	-	-	2	-	-	-	-
3	МОЗ	-	6	-	18	-	-	-	-
4	Міністерство аграрної політики	-	-	-	-	-	-	-	-
5	Державне агентство лісових ресурсів України	-	-	-	-	-	-	-	-
6	Державне агентство водних ресурсів України	-	-	-	8	-	-	-	-
7	Державне агентство земельних ресурсів України	-	-	-	-	-	-	-	-
8	Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального України	-	-	-	-	-	-	-	-

15.6. Державна екологічна експертиза

Протягом 2014 року департаментом проведена державна екологічна експертиза по 8 об’єктам (з яких 1 повернуто на доопрацювання).

Матеріали, що надавались на державну екологічну експертизу свідчать про те, що не всі причетні до проектування.

Основними причинами повернення документації на доопрацювання є:

- недостатня розробка розділу оцінки впливу на навколишнє природне середовище (ОВНС);

- використання недіючих методик розрахунків викидів та скидів забруднюючих речовин;

- відсутність рішень по поводженню з відходами, погодження прийнятих рішень з зацікавленими службами та організаціями;

- застосування в технологічних процесах застарілих технологій, тощо.

15.7. Економічні засади природокористування

15.7.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності

Еколого–економічний механізм природоохоронної діяльності діє з 1991 року з прийняттям Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”. Економічний механізм природокористування і природоохоронної діяльності базується на :

1. Засадах платності за спеціальне використання природних ресурсів, забруднення та шкідливий вплив на довкілля.

2. Цільовому використанні коштів отриманих від екологічних зборів та платежів на ліквідацію джерел забруднення і відновлення та підтримання природних ресурсів в належному стані.

Головним завданням економічного механізму природокористування і природоохоронної діяльності є:

1. Шляхом впровадження еколого-економічних інструментів стимулювати природокористувачів та забруднювачів довкілля до:

- раціонального та ощадливого використання природних ресурсів;

- зменшення енерго- і ресурсомісткості одиниці продукції;

- зменшення шкідливого впливу на довкілля.

2. За рахунок коштів отриманих від екологічних зборів та платежів створити незалежне і автономне від державного та місцевих бюджетів джерело фінансування природоохоронних заходів та робіт.

Відповідно до Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” в Україні сформований економічний механізм природокористування і природоохоронної діяльності.

Найважливішими елементами економіко-правового механізму природокористування і природоохоронної діяльності в Україні стали:

- збір за забруднення навколишнього природного середовища;

- збір за спеціальне використання природних ресурсів (мінеральних, водних, земельних, лісових, біологічних);

- механізм відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону довкілля (водні ресурси, атмосферне повітря, земельні ресурси, рибні ресурси);

- система державного фінансування природоохоронних заходів (через державний та місцеві екологічні фонди).

Кошти фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров’я населення.

Фінансування природоохоронної галузі за рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища збільшилось, однак залишається значно меншим від необхідного. Табл. 15.7.1.

Таблиця 15.7.1.

Надходження та використання коштів

обласного фонду охорони навколишнього природного середовища

тис. грн.

№ п/п	Обсяг коштів	Рік
		2012	2013	2014
1	Залишок коштів на початок звітного періоду	-	-	-
2	Надходження коштів у звітному періоді – всього	8751,566	10072,638	9826,933
3	Використано коштів - всього	8751,566	10072,638	9826,933
4	Залишок коштів на кінець звітного періоду	-	-	-
5	% використання коштів (дані п.3 поділити на /(дані п.1+дані п.2)х 100)	100	100	100

15.7.2. Стан фінансування природоохоронної галузі

На виконання природоохоронних заходів в минулому році в області використано 11914,022 тис.грн. З них за рахунок місцевих бюджетів – 737,27 тис.грн., природоохоронних фондів – 9624,93 тис. грн. Кошти підприємств і організацій, спрямовані на поліпшення екологічної ситуації, склали 1551,822 тис. грн.

Інвестиції на охорону і раціональне використання природних ресурсів збільшились від попередніх років. Переважна більшість інвестицій профінансована за рахунок природоохоронних фондів та власних коштів підприємств, установ, організацій.

15.8. Стандартизація, метрологія у сфері охорони довкілля і природокористування

Екологічні стандарти і екологічне нормування - регулятор антропогенного навантаження на екосистеми. Завдяки встановленню екологічних норм і нормативів визначаються межі впливу господарської діяльності на навколишнє природне середовище і забезпечуються належні умови для існування людини.

Основу екологічного нормування складають:

• ГДК - гранично допустимі концентрації;

• ОБРВ - орієнтовно безпечні рівні впливу;

• ГДВ - гранично допустимі викиди (в атмосферу);

• ГДС - гранично допустимі скиди (у водні об'єкти);

• тимчасово погоджені викиди і скиди;

• ліміти використання природних ресурсів, викидів і скидів.

Норми (ГДК і ОБРВ) є єдиними для всієї території України.

Екологічні нормативи (ГДВ, ГДС) розробляють і вводять у дію державні природоохоронні органи, норми охорони здоров'я - інші уповноважені на те державні органи в межах своєї компетенції відповідно до природно-ресурсного законодавства.

Нормування якості навколишнього природного середовища повинне' здійснюватись з метою встановлення граничних норм впливу антропогенної діяльності, що гарантують екологічну безпеку населення, збереження генофонду, забезпечують раціональне використання і відтворення природних ресурсів в умовах сталого розвитку господарської діяльності. Виходячи з цього, можна стверджувати, що екологічне нормування обмежує як сам вплив шкідливих факторів, так і фактори навколишнього середовища, які віддзеркалюють цей вплив, а також реакцію навколишнього середовища на нього.

15.9. Дозвільна діяльність у сфері природокористування

Протягом 2014 року департамент проводив дозвільно-погоджувальну діяльність у межах своїх повноважень та згідно чинного законодавства. Так, за звітний період, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. № 302 ”Про затвердження порядку проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи“, держуправлінням видано та переглянуто 330 дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

За звітний період департаментом проведена певна робота по охороні водних ресурсів. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.02 р. № 321 «Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.92 № 459, ст. 48, ст. 49 Водного Кодексу Області департаментом розглянуто та видано 119 дозволів на спецводокористування.

Певна увага протягом звітного періоду приділялась питанню контролю за утворенням, знешкодженням та утилізацією промислових відходів.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.98 р. № 1218 „Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів” протягом 2014 р. зареєстровано 505 декларацій на утворення відходів.

15.10. Екологічний аудит та екологічне страхування

Інтеграція України в світове економічне співтовариство диктує необхідність переходу до нових принципів регулювання природоохоронної діяльності та розробки нормативно-правової системи, спрямованої на зниження масштабів промислового забруднення довкілля. Досвід розвинених країн засвідчив, що найбільш ефективним інструментом екологічної політики та гарантій безпеки життєдіяльності людей, є використання ринкових механізмів захисту здоров’я громадян та навколишнього середовища. Фінансування витрат по ліквідації наслідків аварій і надзвичайних ситуацій за рахунок коштів бюджету знижує ефективність природоохоронних програм. Це обумовлює потреби пошуку та мобілізації принципово інших джерел компенсації заподіяної шкоди.

Страхування відповідальності за забруднення навколишнього природного середовища найбільш ефективно захищає інтереси підприємств по отриманню прибутків, суспільства по захисту здоров’я людей та держави через створення сприятливого інвестиційного клімату, гарантій податкових надходжень та соціальну стабільність.

Проте страхування екологічних ризиків в Україні не набуло поширення. З причин такого становища можна виділити, насамперед, законодавчі. Рівень нормативно-правового забезпечення недостатній. Юридичні гарантії відшкодування збитків, завданих забрудненням довкілля та зниження якості природних ресурсів не забезпечені повністю.

Окрім правових, розвиток ринку екологічного страхування гальмується:

- слабкими стимулами добровільного страхування;

- відсутністю надійних та загальноприйнятих методик оцінки ризику та розрахунку ймовірної шкоди;

- нНизькою потужністю самого ринку, що позбавляє змоги здійснювати страхування небезпечних та великих за величиною екологічних ризиків.

Найголовніше, що треба зробити зараз – це запровадити принцип безумовної відповідальності за шкоду довкіллю, заподіяну будь-якими суб’єктами підприємницької діяльності. Це основна загальносвітова тенденція в галузі законодавства про відповідальність за екологічну шкоду. За таких умов не треба доводити, що забруднювач діяв протизаконно або недбало. Безумовна відповідальність змушує підприємства гарантувати наявність додаткових коштів по компенсації витрат, в тому числі, і у вигляді страхування.

Останнім часом Україна почала приділяти більше уваги проблемам фінансового забезпечення екологічної політики. Відповідальність за забруднення довкілля встановлена багатьма чинними законодавчими актами, якими закладено основи обов’язкового страхування, наприклад, при транспортуванні небезпечних речовин та експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки. Чи не першу в Україні спробу запровадження суворої відповідальності за забруднення довкілля треба оцінити позитивно та надалі підтримувати.

Страхові продукти, які розроблені на основі законодавства про охорону навколишнього середовища є першим серйозним досвідом застосування в Україні ринкового механізму вирішення екологічних проблем.

Проте, обов’язкове страхування дає найбільший результат тоді, коли воно ґрунтується на узагальненні та аналізі практики добровільного. За умов відсутності в Україні потужного ринку добровільного страхування встановлення обов’язкової форми може не дати очікуваного ефекту.

Головні увагу треба зосередити не на обов’язковості страхуванні, а на формуванні стимулів до фінансового забезпечення зобов’язань по компенсації збитків від аварій та надзвичайних ситуацій. Найбільш доступним та зручним для контролю способом підтвердження платоспроможності суб’єктів господарювання є страхування відповідальності.

Комплексний розвиток екологічного страхування в Україні дасть змогу:

- скоротити бюджетні витрати на ліквідацію аварійних та надзвичайних ситуацій;

- підвищити матеріальну відповідальність підприємств і зацікавленість місцевих органів влади у мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище;

- забезпечити цільове використання коштів, які спрямовуються на ліквідацію та попередження екологічного забруднення;

- посилити контроль за потенційно небезпечними видами діяльності та підняти вимоги екобезпеки.

Таким чином, за умов сучасної фінансово-економічної ситуації в країні розвиток страхування відповідальності за шкоду довкіллю може стати реальним механізмом забезпечення екологічної безпеки, ринковим важелем впливу на підприємства з метою контролю за масштабами промислового забруднення й зниження його рівня, подолання наслідків надзвичайних ситуацій та стимулом зростання національної економіки.

15.11. Стан та перспективи наукових досліджень

у галузі охорони довкілля

У 2014 році з метою ефективного використання наукового потенціалу і наукового забезпечення вирішення екологічних проблем області, департамент співпрацював з Житомирським національним агроекологічним університетом.

Виконані науково-дослідні роботи на теми:

- „Біологічна індикація та фітомеліорація водних екосистем Житомирщини» - 94,0 тис.грн.;

- «Розроблення списку рідкісних та зникаючих видів тварин Житомирської області» - 70,0.

15.12. Участь громадськості у процесі прийняття

екологічно значущих рішень

У своїй діяльності з екологічного інформування департамент керується положеннями Орхуської конвенції про доступ до інформації, участі громадськості в прийнятті рішень та доступу до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього природного середовища, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про інформацію" та іншими законодавчими і нормативними документами. Протягом року населення зверталось до департаменту переважно по питаннях стану навколишнього природного середовища в області та окремих його ресурсів (вода, земля, атмосферне повітря), правомірності застосування адміністративних стягнень до порушників природоохоронного законодавства та інші. Необхідна інформація з зазначених питань надавалась, як в письмовій так і в усній формі, в залежності від запиту.

Також, інформація про екологічні проблеми області, стан природного середовища, дотримання природоохоронного законодавства при проектуванні, будівництві та роботі підприємств надавалась працівниками департаменту на зустрічах з учнівською та студентською молоддю, викладачами навчальних закладів, підприємцями та громадськістю області.

Матеріали про діяльність департаменту готуються та публікуються в обласних засобах масової інформації, у всеукраїнських та міжнародних виданнях. Департаментом налагоджена багаторічна плідна співпраця з обласними газетами "Житомирщина", «Інтерес», «Скарбниця», обласною телерадіокомпанією, обласним та міським радіо, обласними Інтернет виданнями.

15.12.1. Діяльність громадських екологічних організацій

В області зареєстровано 13 діючих громадських організацій екологічного спрямування. Всі вони функціонують по мірі своїх можливостей.

Таблиця 15.12.1

Громадські організації, що діють на території області

(загальнодержавні, місцеві)

№ п/п	Назва організації	Поштова адреса	Керівник органіації	Телефон (e-meil)	Дата реєстрації
1	2	3	4	5	6
1.	Горомадське екологічне об’єднання «Пролісок» (дитяча громадська організація)	м. Житомир, проїзд акад.Тутковського, 10	Лабунська Віра Михайлівна	(0412) 41-03-80 41-15-80 0954270936 оblcentum@gmail.com	22.02.99р. №176
2.	Шкільна дитяча громадська організація «Екологічний клуб «ЕКОС»	10024, м.Житомир вул.Шевченка, 105-б	Агафонова Оксана Олексіївна Бабіч Ольга Григорівна	0677813304 33-30-04 42-09-36	22.06.07р. №807980
3.	Житомирська обласна організація товариства охорони природи	м.Житомир вул.Черняхівського, 20	Рибинський Ігор Євгенович	Пр. 42-11-97 37-43-43 Факс. 42-11-96	29.05.95р. №96
4.	Житомирський обласний осередок Всеукраїнської громадської організації правоекологозахисної організації «Зелений тризуб»	м.Житомир вул.В.Бердичівська, 54, кв.68 Поштова адреса: а/с №7, інд. 10012, м.Житомир	Гайдай Юрій Миколайович	(041)234-37-49 0674105415 goovgo@rambler.ru	30.10.09р №585
5.	Товариство лісівників Житомирської області	м.Житомир, вул.Хлібна,41	Чайнюк Микола Михайлович	22-72-20 22-59-85	31.08.93р. №45
6.	Громадська організація «Національний екологічний альянс»	10008 м.Житомир вул.Шевченка, 35а	Цимбалюк Ю.М.	067 4121716 Yurek2002@ mail.ru
7.	Житомирське обласне Товариство радіобіологів та радіоекологів	м.Житомир, Старий Бульвар,9	Фещенко Володимир Петрович	(067)934-82-55 ekostart@yandex.ua
8.	Житомирська обласна організація Всеукраїнська екологічна Ліга	м.Житомир, вул. Михайлівська, 17, 10002, (інформація на час реєстрації)	Костриця Микола Миколайович	20-81-46 37-46-15 066-203-11-62	20.01.99 №166
9.	Громадський рух «Врятуємо Полісся»	Малинський район	Гуменюк Станіслав Григорович	063 704-45-78 067738-35-50
10.	Молодіжна неурядова громадська організація екоклуб «Рись»	Овруцький район, с.Селезівка	Жила Сергій Миколайович	0674104939	15.04.03р. №5
11.	Дитячий краєзнавчо – екологічний клуб «Vis Vita» (“Сила Життя’)	м.Новоград –Волинський вул Пушкіна	Дроздюк Олександр Миколайович Доброжанська Світлана Геннадіївна	(04141)5-63- 73 2-14-50
12.	Асоціація «Зелений світ»	м.Новоград-Волинський, вул.Червоноармійська 43	Матвійчук Василь Миколайович	04141 2-04-70 0978788164
13.	Попільнянська районна екологічна організація «Дивокрай»	смт.Попільня, вул. Шкільна, 1	Бартовщук Василь Миколайович	(04137) 54411 0668000958	16.12.99р. №46

15.12.2. Діяльність громадських рад,

об’єднань, тематичних робочих груп і мереж

У 2011 році була створена Громадська Рада неурядових громадських організацій при обласній державній адміністрації, в тому числі, сектор з питань екології та природокористування.

Громадська Рада працює з метою розширення участі громадськості у процесах прийняття екологічно важливих рішень, у формуванні громадянського суспільства. Члени Громадської Ради та організації, які вони представляють завжди спільно вирішують нагальні проблеми охорони довкілля в межах нашої області. Постійним є громадське обговорення проектів законів, постанов Уряду.

15.13. Екологічна освіта та інформування

Формування екологічної свідомості, екологічного стилю мислення, екологічної культури і екологічної етики людини відбувається протягом усього життя, на всіх ступенях освіти та інформації – від дитячого садка до середньої та вищої школи, від гуртка, листівки до засобів масової інформації. Екологічна освіта та виховання повинні бути спрямовані на формування особистості, яка у повсякденному житті дотримується норм екологічно грамотної поведінки та підтримує практичні дії держави щодо захисту довкілля. Найбільш ефективним засобом застосування нових методик екологічної освіти і виховання, їх найдієвішою формою є широке залучення населення до участі у Всеукраїнських та регіональних масових еколого-натуралістичних заходах.

Участь школярів у природоохоронній роботі може бути широкою і різноплановою і переконує в тому, що саме з практичних справ починається формування їх відповідальності за стан довкілля, бажання його поліпшити, збереження народних традицій природокористування, формування активної життєвої позиції у вирішенні проблем навколишнього середовища. Ефективність екологічної освіти і виховання полягає не тільки в тому, щоб школярі вивчали і обговорювали екологічні проблеми і шляхи їх вирішення, а й брали особисту участь у виконанні конкретних завдань.

Для забезпечення неперервної екологічної освіти і виховання в області створена система в якій діють 6 позашкільних закладів еколого-натуралістичного спрямування, 4 еколого-натуралістичні центри на громадських засадах, 750 еколого-натуралістичних об’єднань і клубів, 362 загонів зелених патрулів, 229 загонів блакитних патрулів, 308 екологічні стежки, 166 екологічних агітколективів, 31 шкільне лісництво та 26 гуртків "Юних лісівників".

В області створено систему масової роботи екологічного змісту, що передбачає організацію та проведення для дітей та учнівської молоді щорічно близько 100 очно-заочних масових еколого-натуралістичних заходів: 19 міжнародних програм; 44 всеукраїнських очно-заочних масових еколого-натуралістичних заходів; 5 обласних освітніх програм; 36 обласних конференцій та семінарів; 20 фестивалів, зльотів природоохоронних конкурсів, акцій та виставок.

Протягом 2014 року більше 6 тис. школярів області взяли участь у масових заходах еколого-натуралістичного спрямування. З них 1076 стали переможцями, у Всеукраїнських заходах – 111 юннатів, 50 – переможців.

Здійснення інформаційно-пропагандистської, рекламної, видавничої роботи, співпраця з державними і громадськими екологічними організаціями, навчання різних категорій педагогів, популяризація кращого досвіду через засоби масової інформації та створення його картотеки (банку інновацій), інформування і озброєння педагогів сучасними технологіями позашкільної освіти. Продовжується постійна робота за програмою “Tasis”. “Інвайроментальна освіта і соціально-психологічна адаптація особистості в Україні”. В рамках цієї програми вже більше 10 років на базі облЦЕНТУМ діє ековідеолекторій, послугами якого скористалось більше 100 тис. учнів, батьків, студентів, вчителів, представників громадськості.

Житомирський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді щорічно проводить моніторинг стану роботи закладів освіти області з еколого-натуралістичного спрямування (аналіз статистичних даних).

Традиційна обласна виставка “Барви Полісся” є підсумком еколого-натуралістичної та природоохоронної діяльності школярів області, поштовхом до нових досягнень,яка в 2014 році була перейменована в «Мій рідний край - моя земля».

Однією із форм екологічної освіти і виховання учнів є створення і організація роботи на екологічних стежках. В області створено і працює 287 екологічних стежок.

З 10-17 березня 2014 року в приміщенні Житомирського обласного центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді було проведено обласний юнацький фестиваль «В об’єктиві натураліста». Тема фестивалю: «Збереження первоцвітів і ранньоквітучих рослин України». У фестивалі взяли участь понад 960 юннатів із 27 районів та міст області. Всього на розгляд журі було представлено понад 1000 робіт.

Переможці обласного етапу взяли участь у Всеукраїнському юнацькому фестивалі "В об'єктиві натураліста" в м.Київ в Національному еколого-натуралістичному учнівської молоді.

Залучення учнівської молоді загальноосвітніх навчально-виховних закладів нашого району до активної участі в роботі гуртків, клубів, об’єднань за інтересами еколого-натуралістичного профілю стало однією з найефективніших форм освіти і виховання підростаючого покоління, формування в учнів почуття відповідальності, бережливого ставлення до природних багатств рідного краю, відчуття особистої причетності до змін на краще. У Топорищенському НВК працює факультатив «Екологія рідного краю» де учні знайомляться з природою Житомирської області та її проблемами. Заслуговують на увагу робота клубів «Екос» (Новоборівський НВК), «Довкілля» (Володарськ-Волинська гімназія). Крім теоретичних знань, члени клубів беруть активну участь у практичній природоохоронній роботі, проводять навчально-пізнавальні екскурсії.

Педагогічними та учнівськими колективами постійно проводиться робота щодо підтримки порядку, облаштування, поновлення зупинок на екологічних стежках. На даний час дієвими є 7 екологічних стежин. На їх зупинках проходять не лише екскурсії, а й відкриті уроки, виховні заходи, організовується гурткова робота.

Традиційно всі ЗНЗ, ДНЗ, взяли участь в акції «За чисте довкілля», що проходила протягом квітня-травня 2014 р.

Головними складовими системи екологічної освіти та виховання у відділенні стали формальні й неформальні форми і методи, що мають спільну мету – це різнобічна підготовка гуртківців, батьків, громадськості, здатних визначити, розуміти й оптимально вирішувати екологічні та соціально-економічні проблеми міста на основі наукових знань процесів розвитку природи і суспільства.

В 11 навчальних закладах функціонують «зелені» та «блакитні» патрулі, які доглядають за джерелами, розчистили та додатково взяли під охорону 28 джерел, виготовили 203 штучні гніздівлі, висадили 16830 дерев та 424 кущі.

Традиційно в школах області проводяться тижні екології та біології, тематичні змагання в пришкільних таборах відпочинку та навчальні екскурсії, дні зустрічі птахів, тижні благоустрою території, організовуються конкурси, конференції, круглі столи, батьківський лекторій та операції: «Посади дерево», «Первоцвіт», «Мурашник», «Годівничка», «Природа і фантазія», «Майбутнє лісу в твоїх руках» тощо. Учнівські та педагогічні колективи беруть участь у Всеукраїнських екологічних масових заходах до Дня Землі та тематичних фотоконкурсах, тематичних конкурсах малюнків, готують тематичні стінгазети. Матеріали заходів розміщують на сторінках районних газет та офіційних сайтах шкіл.

Фото 15.13.1. Юннати Житомирського ОблЦентум

15.14.1. Европейська та євроатлантична інтеграція

Європа належить до числа регіонів з високим рівнем концентрації промисловості, сільського господарства, транспорту, густоти населення й урбанізації. Господарська діяльність у будь-якій країні Європи позначається на екологічних умовах інших країн, національні екологічні проблеми безпосередньо переростають у міжнародні, загальноєвропейські. У зв'язку з цим на європейському континенті вимоги до інтенсивності співробітництва між країнами є особливо значними. Європа виступає як єдиний континентальний комплекс, складові частини якого - окремі природно-географічні пояси і зони, природно-господарські територіальні підрозділи - об'єднуються системою екологічних зв'язків взаємодій і взаємозалежності. Цілісність природного середовища Європи вирішальною мірою залежить від наявності і ступеня ефективності співробітництва між країнами, проведення ними загальної узгодженої екологічної політики, відповідної єдності і спільності їх природних умов.

Оскільки компоненти природи використовуються спільно кількома країнами, збереження їх екологічних вимог, а також будь-які заходи, спрямовані на зміну цих вимог, вимагають створення надійного механізму міжнародного регулювання й екологічної охорони. Організацією європейського рівня, яка серед інших напрямків уже багато рофв координує дослідження проблем охорони природного середовища, є Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК). У грудні 1972 р. Генеральна Асамблея ООН заснувала програму ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), яка координує діяльність інших організацій з охорони навколишнього середовища.

15.14.2. Залучення зовнішньої допомоги та координація діяльності щодо програм /проектів зовнішньої допомоги

Необхідність міжнародного співробітництва обумовлюється:

- глобальним характером багатьох екологічних проблем;

- транскордонним характером забруднення;

- міжнародними зобов’язаннями України щодо охорони довкілля;

- вигодами від міжнародного обміну досвідом та технологіями, можливостями залучення міжнародних інвестицій.

Область включена в розвиток програми територіального співробітництва країн Східного партнерства. Пройшло громадське обговорення спільної операційної програми Білорусь-Україна. Проводиться робота з потенційними грантоотримувачами.