11.СІЛЬСЬКЕ
ГОСПОДАРСТВО ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ
11.1. Тенденції розвитку сільського господарства
Обсяг виробництва сільськогосподарської продукції за
2014 рік склав 8850,4 млн. грн. (у постійних цінах 2010 року) та зріс проти
2013 року на 442,4 млн. грн. або на 5,3%. За цим показником область займає 12
місце по Україні. У сільгосппідприємствах обсяг виробництва збільшився на 7,8%,
у господарствах населення – на 3,2%.
Динаміка
виробництва сільськогосподарської продукції
(у
постійних цінах 2010 року) млн. грн.
Таких показників динамічного зростання досягнуто
завдяки збільшенню виробництва сільськогосподарських культур продукції
рослинництва і тваринництва, завезення племінного високопродуктивного
поголів’я, впровадження нових високо урожайних сортів та гібридів, залучення
інвестицій у агропромислове виробництво, оновленню машино-тракторного
парку, впровадження інноваційних технологій, додаткового залучення в обробіток
земель сільськогосподарського призначення.
11.2. Вплив на довкілля
11.2.1 Внесення мінеральних і органічних
добрив на оброблюванні землі та під багаторічні насадження
На основі агрохімічних досліджень виявлено, що
за останні роки в ґрунтовому покриві Житомирської області йде процес зниження
вмісту поживних речовин в ґрунті та підкислення ґрунтового розчину:
лужногідролізованого азоту з 84 до 73 мг на кг
ґрунту;
рухомого
фосфору з 121 до 114 мг на кг ґрунту;
обмінного
калію з 83 до 78 мг на кг ґрунту;
сольової
кислотності з 5,9 до 5,8 одиниць.
За наведеними показниками в перспективі криється
різке погіршення родючості ґрунтів, а тому землевласникам та орендарям
необхідно першочергову увагу звернути на недопустимість падіння їх родючості.
Наступним фактором у підвищенні родючості
ґрунтів є хімічна меліорація. При вапнуванні кислих ґрунтів знижується рівень
кислотності, поліпшується фізико-хімічний режим, оптимізуються умови росту та
розвитку сільськогосподарських культур, тим самим підвищуючи їх врожаї.
Меліорація земель включає цілий комплекс
заходів, спрямованих на зміну, в необхідному напрямі властивостей ґрунтів. До
них відносяться гідротехнічні, культуртехнічні, агротехнічні, агролісотехнічні та інші заходи, що здійснюються з метою
регулювання ґрунтових процесів, збереження й розширеного відтворення родючості
ґрунтів.
Найпоширенішим і найбільш економічно вигідним
заходом підвищення родючості земель є хімічна меліорація.
У Житомирській області переважають
дерново-підзолисті ґрунти, що
характеризуються низьким умістом поживних речовин та кислою реакцією ґрунтового
розчину. Вапнування цих ґрунтів є основою системи удобрення сільськогосподарських
культур. Застосування карбонатних форм кальцію (кальцію та магнію) сприяє зміні
фізико-хімічних властивостей ґрунту, які в подальшому оптимізують фізичні,
агрохімічні, мікробіологічні та ряд біохімічних перетворень елементів живлення.
Внаслідок цього покращуються кількісні й якісні характеристики ґрунту, що
позитивно впливає на його родючість.
На провапнованих ґрунтах підвищується
ефективність фосфорних і калійних добрив. Тому норма їх внесення для одержання
рівнозначної врожайності може бути суттєво зменшена в порівнянні з не
провапнованими ділянками. Під впливом вапна підвищується також використання
елементів живлення з ґрунту та органічних добрив.
За даними Інституту сільського господарства
Полісся НААН при поєднанні в сівозміні хімічної меліорації з органічними та
мінеральними добривами норму їх внесення
можна зменшувати відповідно на 15-30 і 25-60 % у залежності від реакції культур
сівозміни на вапнування.
Вапнування ґрунтів не тільки підвищує
врожайність культур, але воно є дієвим способом покращення якості продукції.
При вапнуванні відбувається блокування і зменшення поглинання рослинами
розчинного алюмінію і марганцю, які порушують білковий, вуглеводний та
фосфатний режими в рослинах. У результаті збільшується вміст білку та жиру в
зерні, вміст каротину в травах, підвищується цукристість коренеплодів. Кожен
гектар провапнованих земель дає можливість додатково отримати 3,0-4,5 центнера
зернових одиниць. Окупність однієї гривні витрат на вапнування, з врахуванням
післядії, становить 3-4 гривні.
Наявність кислих ґрунтів, за даними останнього
туру агрохімічного обстеження, у господарствах області в розрізі
адміністративних районів представлено в додатках 2 та 3.
Як свідчать наведені дані обстежена площа кислих
ґрунтів, що потребують обов’язкового вапнування, займає 445,0 тис. га, або 38,2
% від обстеженої площі сільськогосподарських угідь. При цьому сильно- і середньокислі ґрунти становлять 194,8 тис. га, слабокислі – 251,2 тис. га близькі до нейтральних – 302,5
тис. га.
На близьких до нейтральних ґрунтах з рівнем рН 5,6-6,0 застосовується
підтримуюче вапнування.
Враховуючи, що сильно – та середньокислі
ґрунти потребують додаткового вапнування, а близькі до нейтральних –
підтримуючого, в області потрібно вапнувати 812,3 тис. га.
Для проведення розкислення ґрунтів доцільно
використовувати вапняки Білокоровицького родовища,
запаси яких становлять 58,1 млн. тонн. Запаси родовища дозволяють забезпечити
потребу області у хімічних меліорантах протягом 50-60
років.
11.2.2. Використання пестицидів
За останні десятиріччя на
території області накопичена велика кількість непридатних до використання та
заборонених до застосування хімічних засобів захисту рослин.
В 2012 року за кошти Державного фонду
охорони навколишнього природного середовища було перезатарено
та вивезено за межі області для подальшого знешкодження 723,967 тонни ХЗЗР.
Станом на 01.01.15р. на території
області зберігається 435,182т непридатних до використання та заборонених до застосування
хімічних засобів захисту рослин.
Найбільша кількість їх знаходиться
в районах: Червоноармійському, Овруцькому, Новоград-Волинському та Олевському.
11.2.3. Екологічні аспекти зрошення та осушення земель
У структурі ґрунтового покриву сільськогосподарських
угідь області 40 % займають глейові ґрунтові відміни. Найбільша їх площа
розташована в Поліській зоні – 509,3 тис. га, в тому числі дерново-підзолисті –
46 %, дернові – 36, лучні – 5, болотні – 12 %. З них осушено 365,3 тис. га.
Загальна ж площа осушуваних земель в області дорівнює 425,4 тис. га, з них
296,7 тис. га – гончарним дренажем і 188,7 тис. га – з подвійним регулюванням
водного режиму. За відповідного технічного догляду та обслуговування осушувані
ґрунти забезпечували формування високих, стабільних урожаїв.
За останні роки проведена агроекологічна та економічна оцінка осушуваних
земель. Встановлено, що із загальної площі осушених земель майже 30 % є
малородючі, які вимагають охорони від різних видів ерозії. Такі ґрунти економічно
не спроможні забезпечити мінімальний прибуток, а з позиції екології – безпеку
довкіллю, і повинні бути вилучені з обробітку і переведені в сільськогосподарські
угіддя сінокісно-пасовищного та лісового використання. Площа таких земель на
Поліссі складає 1392,2 тис. га, в тому числі в Житомирській області 311,7 тис.
га.
За сучасних умов господарювання технічний стан
внутрішньогосподарської мережі, яка знаходиться на балансі місцевих органів
самоврядування, через збиткову діяльність більшості землекористувачів та відсутності
державного фінансування для виконання експлуатаційних робіт знаходиться у
незадовільному стані і потребує суттєвого покращення. В області на 38,3 тис. га
сільгоспугідь необхідно підвищити технічний рівень осушувальних систем. Тільки
реконструкцію та відновлення осушувальної мережі необхідно провести на площі
10,9 тис. га, культуртехнічні роботи – 7,1, меліоративне поліпшення – на 20,3
тис. га.
Вже на 2013 рік стан осушувальних систем був
добрим лише на 147,7 тис. га, задовільним – на 178,4, незадовільним – на 32,0
тис. га. Площа осушених земель, обладнання на яких на той час потребувало
ремонтних робіт, дорівнювала майже 11 тис. га.
На значних площах осушуваних земель за останні
роки склалася несприятлива для вирощування культур меліоративна ситуація.
Основними причинами є невідповідність
існуючого водного режиму на осушених землях вимогам сільськогосподарського виробництва (за
тривалістю затоплення, строками відведення весняних повеневих
вод та надлишкових вод протягом
вегетаційного періоду, рівнями ґрунтових вод), відсутність гарантованих водних
джерел для зволоження кореневмісного шару ґрунту в посушливі періоди, а також
вихід із ладу дренажно-колекторної мережі. За останні роки на осушених землях
не проводилися необхідні агромеліоративні заходи
(глибоке розпушення на важких мінеральних ґрунтах, вапнування).
Тому на сьогодні вирішальною умовою
стабільного і гарантованого виробництва сільськогосподарської продукції на
землях надлишкового зволоження є відновлення та модернізація діючих осушуваних
систем.
Осушені мінеральні ґрунти поширені переважно в
зоні Полісся і частково в зоні Лісостепу. Це здебільшого глейові
дерново-підзолисті, сірі опідзолені, дернові та лучні.
Ведення землеробства на меліорованих землях в
сучасних умовах зводиться до забезпечення оптимального водно-повітряного режиму
під основними сільськогосподарськими культурами, з врахуванням ступеня їх
осушення, шляхом агротехнічних методів: вибір глибини і напрямі оранки, ґрунтопоглиблення, поєднання оранки із формуванням глибоких
борозен, глибоке розпушення, кротування.
Покращення використання осушуваних земель
можливе в двох випадках:
- здійснення ремонту та реконструкції
осушувальних мереж;
- розвиток тваринницької галузі (в першу чергу
ВРХ) і створення на цих землях сіножатей і пасовищ.
11.2.4. Тенденції в тваринництві
У 2014 році індекс обсягу виробництва продукції
тваринництва порівняно з 2013 роком становив 100,6%, у т.ч. в аграрних
підприємствах – 95,8%, господарствах населення – 101,5%.
Частка худоби, що утримується домогосподарствами
сільської місцевості, становить: ВРХ – 91,9%, у тому числі корів – 91,6%,
свиней – 86,9%, овець та кіз – 75% у загальній чисельності тварин господарств
населення.
В 2014 році у структурі реалізації худоби та птиці на
забій сільськогосподарськими підприємствами (крім малих) на велику рогату
худобу припало 49,6% (у 2013 році – 58,7%), свиней – 42,7% (38,9%), птицю –
7,5% (2,1%), вівці та кози – 0,2% (0,3%). Великими аграрними підприємствами
порівняно з 2013 роком зменшено обсяг вирощування худоби та птиці на 10,5%, у
т.ч. великої рогатої худоби – на 16,1%, свиней – на 8,6%. Вирощування птиці
зросло на 34,6%. Середньодобові прирости великої рогатої худоби на вирощуванні,
відгодівлі та нагулі збільшились на 7,5%, свиней – зменшились на 2,6% і становили
За рахунок залучення інвестицій у розвиток великотоварного високотехнологічного спеціалізованого
виробництва, підвищення рівня продуктивності тварин, область утримує показники
2013 року по обсягах виробництва основних видів продукції тваринництва .
Суттєвих зрушень досягнуто в розбудові великотоварного
сектору тваринництва. Протягом року реконструйовано 17 виробничих об’єктів на
молочних комплексах із наповненням їх поголів’ям високопродуктивних порід. Для
поліпшення племінних і продуктивних якостей великої рогатої худоби молочного
напряму з початку року закуплено 800 голів племінних нетелей, у тому числі по
імпорту із Чехії, Данії та Польщі 415 голів Симентальської, Голштинської
та Джерсейської порід. За станом на 01.01.2015 в
області нараховується 189,2 тис. домогосподарств, членам яких надані земельні
ділянки для ведення особистого селянського господарства, що становить 65,7%
усіх домогосподарств, що проживають (постійно та тимчасово) на території
сільських (селищних) рад. У їх володінні та користуванні зосереджено 197,9 тис.га земельних наділів, у середньому по
11.3. Органічне сільське господарство
Органічне землеробство – це система
виробництва сільськогосподарської продукції, яка забороняє, або в значній мірі
обмежує використання синтетичних комбінованих добрив, пестицидів, регуляторів
росту та харчових добавок до кормів при відгодівлі тварин.
Із року в рік в сільськогосподарському
виробництві все більшу роль набуває тенденція до зниження затрат та
собівартості виробленої продукції, підвищенню її якості та
конкурентоспроможності.
Одним із шляхів досягнення цього є
запровадження органічного землеробства, що сприяє отриманню екологічно чистої
продукції, як рослинницької, так і тваринницької галузі.
Над цим питанням в області працюють наукові
установи – Інститут сільського господарства Полісся та Національний
агроекологічний університет.
В інституті сільського господарства Полісся
розроблена для зони Полісся адаптивно-ландшафтна система землеробства, що є
необхідною умовою економічного його ведення. Запровадження її у виробництво
передбачає відбір грунтів, на яких культура найкраще
реалізує свій біологічний потенціал, при умові виконання усіх елементів
технології.
Органічне землеробство передбачає обов’язкове
ведення сівозмін з врахуванням періодичності повернення культури на попереднє
місце вирощування з врахуванням посівів сидеральних і проміжних культур.
Розроблена система удобрення культур у сівозміні з використанням на добриво
місцевих органічних матеріалів ті речовин (гною, побічної продукції,
сидератів), біологічних препаратів, перевірених біологічних методів захисту
рослин.
Для Житомирщини, і особливо для Поліського
регіону, це вигідно, тому в області спостерігається тенденція розвитку
органічного землеробства.