Спалювання сухостою – небезпека для життя, здоров’я людини та навколишнього природного середовища.

Спалювання сухих рослинних залишків стало для наших громадян настільки звичним, що практично не звертається увага на те, якої шкоди ці дії завдають довкіллю, життю та здоров’ю людей.

Дуже часто спалювання сухих рослинних залишків призводить до великомасштабних пожеж. Швидкість поширення вогню надзвичайно висока, тому локалізувати такі пожежі на відкритих територіях дуже важко.

При спалюванні рослинності гине безліч дрібних ссавців, комах та молюсків, які не здатні врятуватися через свою малорухливість. Хтось з них згорає, а хтось задихається від їдкого диму, а повторне заселення випаленої території відбувається дуже повільно й триває не один рік, залежно від її площі.

Призводячи до серйозних порушень стану навколишнього природного середовища випалювання завдає непоправної шкоди здоров’ю населення. Внаслідок чого за останні роки відбувається катастрофічне поширення ракових захворювань, хвороб легенів, різного роду алергій.

Пожежонебезпечний період – це частина року коли виникають лісові і степові пожежі. Для попередження виникнення пожеж у природних екосистемах, захисту населених пунктів, населенню області потрібно дотримуватись певних правил поведінки.

Не паліть сухостій – це шкодить людині і довкіллю!

При згорянні сухих рослин у повітря вивільняється дим. До його складу входять пил, окиси азоту, угарний газ, важкі метали і низка канцерогенних сполук. В тліючому листі виділяється бенз(а)пірен, що здатен викликати у людини ракові захворювання. Окрім того, з димом у повітря вивільняються діоксини – одні з найотрутніших для людини речовин.

На присадибних ділянках, рослини часто окропляють пестицидами, які також вивільняються у повітря при згорянні сухої трави. Найбільше пестицидів містить бадилля картоплі, яке ми так рясно окропляємо від колорадського жука. Суттєво посилюється забруднення атмосфери.

Замисліться, яку шкоду наносимо довкіллю спалюючи сухостій, змушуючи тим самим себе та оточуючих дихати продуктами горіння.

Спалювання сухої трави призводить до таких загроз:

- в сухій траві згорають зимуючі корисні комахи, такі як сонечка. Їх здобич – попелиці, лишаються зимувати на стадії яйця на гілках. Спалюючи листя восени ми створюємо умови для розвитку попелиць навесні;

- спалювання сухостою та пожнивних решток призводять до руйнації ґрунтового покриву, адже безпосередньо вигорають рослинні залишки, гинуть ґрунтоутворюючі мікроорганізми. Крім того, вони гинуть і від утворюваних при горінні важких металів;

- на природніх ділянках і газонах вогонь знищує насіння і коріння трав’янистих рослин, пошкоджує нижні частини дерев і кущів та верхні частини їх коріння;

- при спалюванні трави на присадибних ділянках або стерні на полях виникає загроза перекидання вогню на природні ділянки, що веде, в свою чергу до порушення законодавства і знищення диких рослин та тварин. Саме із спалювання стерні на полях починається більшість пожеж в екосистемах.

- існує загроза лісових пожеж і загоряння житлових будинків;

- якщо ведеться спалювання стерні на полях, через які проходять високовольтні лінії електропередач, постає нова загроза. Дим і вогонь являються напівпровідниками і за відповідних умов здатні стати причиною закорочення ліній електропередач, що несе за собою руйнівні наслідки для цілих населених пунктів, промисловості, регіонів;

- дим від вогнищ, в туманні дні може утворювати смог і на довго зависати у повітрі. В цьому випадку погіршується видимість на дорогах, що призводить до збільшення частоти ДТП, аварій. Окрім того, попадаючи у легені, смог викликає суттєве погіршення здоров’я людини;

- задимлені населені пункти використовують для освітлення значно більше електроенергії.